В одного дядька у саду вродили вишні,
Щеб не вродити, бо ж він за ними дбав.
Але одного разу якось вийшло,
Що урожай він вчасно не зібрав.
Давно сусідам вишні муляли ті очі:
-Сам їсть від пуза, нам лиш не дає!
І от одного разу серед ночі
Пішли по вишні, наче по своє.
А дядько того вечора був у суні якраз,
Та ще й не сам, а з молодичкою одною,
І бачити не міг, як в нього перелаз
Знесли сусіди п'яною гурьбою.
І от уже один сусід кричить:
-Ламайте гілку! Ламайте все, що можете зламати!
Волає інший:
-Несіть сюди горілку! Під вишнями ми будем випивати!
-А як хто викличе поліцію?
-Плювати! Розбіжимось, вони нас не піймають!
-А може ми прийшли тут погуляти?
Хіба гуляти тут забороняють?
І так в саду гуло, що й місця було мало,
Й летіли вишні спілі та зелені
Із листями почавлені недбало
В роти, у відра, у сумки, в кишені!
Поломане гіляччя, звісно, знову відросте,
І вишні вродять знову рясно й вчасно,
Тож в цій історії хвилююсь тільки я за те,
Щоб в дядька з молодичкою у сауні все вийшло класно!
розгорнути опис
згорнути опис
