Помережила осінь світ…
Кружать вітром листки опалі.
Нам з тобою немало літ
Й двоє звідали вже печалі.
Йдемо парком серед листви
І не друзі, і незнайомі.
Обгортаючись в тінь канви,
Йдемо, мов під однім шоломі.
Й примостились на лавочку вдвох,
І усмішка тайком підкралась.
Видно, нас хотів звести Бог
І ця зустріч неждана вдалась.
У розмові посеред слів,
Пробігали щасливі ноти.
Заховати він їх не вмів,
Навіть в подиві позолоти.
Спілкувались.. а час збігав.
Сонце в лігво уже лягало…
Та ніхто з нас не піднімавсь,
Ніби дня нам було замало.
Місяць визирнув із-за хмар
Й ми, обнявшись, вже йшли у парі
У світилі зоряних чар,
По вечірньому тротуарі.
Читає автор
Музика із фонотеки ЮТУБ
розгорнути опис
згорнути опис
