УЯВНА ЗУСТРІЧ. Авторська декламація: Марія Карпик
#МаріяКарпик #вірш_поезія
Десь ти самотньо дні свої гортаєш…
І я до тебе думкою лечу.
Дороги наші мабуть не з’єднаєш,
Коли мовчиш, й я в відповідь мовчу.
Небесні зорі потайки рахуєм
Й тріпоче серце в перекір літам.
Обоє ними крадькома мандруєм
І так приємно в мріях бути нам.
А потім сни єднають наші руки:
Одне тепло, єдина серця плинь.
А після, ці мовчазні довгі муки…
І замість зір - захмарно-темна синь.
Таїш в своїй душі нудьгу й тривогу
І віриш, що вона сама пройде.
Рішати долю ти довірив Богу,
Хоч Він на тебе рішення кладе.
Життя нас вчить помилки виправляти;
Господь стражданням іспити дає
Щоб вчинок обмірковано рішати,
Бо лише в ньому вірний вихід є.
Провадить доля стежкою крутою;
Зустрітись так непросто наяву.
Та поки у серцях нема спокою -
Є відчуття: Що я таки живу.
Малюю доленосну тайно мрію.
Й будую своїх задумів мости.
І ту весну у спогадах лелію,
Де у житті моїм зустрівся ти.
Нехай уявна зустріч буде казка,
Як попелюшки з принцом на балу.
Обличчя наші не закриє маска -
І явність буде схожа фіналУ.
розгорнути опис
згорнути опис
