Соловей
Любив співати для людей.
Він прилітав щороку навесні,
Немов без нього і весни не буде.
Він знав, які йому співать пісні,
Щоби його любили люди.
Бувало, назбирає їх круг себе,
Що характерно - завжди міг зібрати,
Підніме дзьобика маленького у небо,
І в повній тиші починає щебетати.
Про те, що цінувати треба волю,
А все навкруг пора міняти.
Про ситий світ, про кращу долю,
Про гідну пенсію й зарплати.
Про те, що в керівництві шалопаї,
В яких нема ні сорому ні сраму.
І що ніде у світі вже немає
Такої бідності, безладдя і обману.
Він закликав до милостя і співчуття,
До братства, до любові, до єднання.
І в душах надзвичайні почуття
Його будило щебетання.
Він щебетав до самозабуття,
Народу співом заслухалося чимало.
Насправді - то людське життя
Його ніколи і ніяк не хвилювало.
В людській увазі, більш за все,
Йому подобалось собою милування.
А це йому якраз і принесе
Процес, який всі називають "щебетання".
А ще хотів він слави навесні,
Без неї і весни йому немає.
Ну а за зміст, що вкладено в пісні
Нехай весняна ніч відповідає.
Чи користь є від солов'я?
Можливо є, можливо і немає.
Але і горобець повинен знати,
За щебет слід відповідати.
розгорнути опис
згорнути опис
