Această poveste a unui bărbat proeminent - Tatiana Popa, care și-a realizat singur visul - și-a refăcut casa părinților și a creat acolo un muzeu.
Ця історія цілком автобіографічна. Вона про Людину з великої літери Тетяну Попа, яка самотужки реалізувала власну мрію - відновила з руїн хату своїх батьків, в якій народилася в часи другої світової війни, але не жила там з трьох років через заслання батьків до Сибіру в табори.
Після заслання ще багато років родина не мала права жити в одній місцині більше двох років. Тетяна отримала освіту в Питері. В 1968 році родина повертається в рідне село Паланку в Молдові, але в їхньому будинку, де в сорокові роки був штаб нквс, потім сільрада, тепер розміщено правління колгоспу. Вони купляють інший будиночок в селі.
Тетяна працює в місцевому санаторії заступником головного лікаря по культ-мас-просвітницькій роботі.
Після отримання Молдовою незалежності і вже, як не стало батька, Тетяна береться за втілення своєї давньої мрії - повернення і відновлення родинного будинку. Мати не розуміє прагнення Тетяни, але мрію неможливо зупинити. В 2000 році Тетяна знаходить 20 свідків, яким більше 80-85 років і законно повертає помешкання.
Далі вона створює неурядову організацію, яка залучає гранти на відродження сільського туризму. Також їй допомогають приватні туристичні організації, зокрема з Польщі, Австрії. На сьогодні відновлений не тільки маєток, але і дерев'яна церква 1842 року, музей і школа ткацького ремесла. Є сучасна кімната для відпочинку. В планах відновити старовинні погреби. Тетяна віруюча людина. На своєму подвір'ї вона вирощує біблійні трави для пригощання гостей чаєм. Про гостинність господині - окрема історія. Оскільки ми заїхали в ті краї випадково - не встигли навіть грошей обміняти, а туристичний сезон ще не почався - нас не чекали. До речі, записуватися на відвідування музею потрібно завчасно через фейсбук https://m.facebook.com/casaparinteasca.palanca/.
Тим не менш, Тетяна з радістю провела для нас безкоштовну приватну екскурсію по музею і пригостила власним чаєм з біблійних трав, трояндовим і ожиновим варенням, пісним, пирогом, вином, дала диск з фольклорними піснями хору, яким колись керувала, ще й на згадку подарувала в'язане пасхальне курча.
Що б я робив без того диску під час всієї подорожі - не уявляю.
Окремо про саме село. Паланка заснована 1648 року. З 1818 року сюди заселилися гуцули. Місцева гора так і називається "Гуцулка". На Різдво тут співають українські колядки, національний склад села досі переважно український. Сама господиня молдаванка, тому говорить тільки румунською або російською, хоча в роду також є українці.
Більш детально - дивіться у фільмі. Вибачаюсь за якість, особливо звуку.
Приємного перегляду.
Також надаю посилання на інше джерело ютуб про цей унікальний музей #Casa părintească.
https://youtu.be/fIpjIh4XqRM
розгорнути опис
згорнути опис
