День народження онука. Декламація: Марія Карпик та Владислав Казмірчук
1.А ти ще такий маленький,
Онученьку мій дорогенький!
Все мрієш зрости аж під небо
І кажеш: Війни не треба!
Жадаєш, щоб все минуло
Й вернутись у те, що було.
Коли жили любо й тихо,
До того, як вдерлось лихо.
та скучаєш…Й олівчик в руці тримаєш.
Малюєш червоні квіти,
Щоб були щасливими діти.
Ти хотів би всіх друзів зібрати
Й День народження відсвяткувати.
Щоби так, як торік, був прекрасним.
Та з війною, сумним став й неясним.
Якби можна вернути ту казку
Днів спокійних, тепло те й ласку.
Щоб навік замовчали ракети
Й повернувся мир до планети.
Ти міркуєш вже, як дорослий,
Чому так все в житті непросто?!
- Тоді, в класі ми всі сиділи;
Там учились й друзям раділи.
Нас батьки зустрічали зі школи.
Й не боялись нічого й ніколи.
Усі разом потішно грались,
І по групах спортом займались.
В вихідний день на річку ходили.
Й з татом часто рибку ловили.
Ну, а мама, нам стіл накривала
Й радо нас, мужиків, пригощала.
Потім, гості у дім наш сходились
Й всі присутні від щастя світились
Мене з СВЯТОМ моїм вітали.
Й подарунки гарні вручали».
2.А тепер, ти малюєш квіти,
Де не так вже граються діти.
Хоч промінчик кладеш до будинку,
Та боїшся сирен дуже, синку.
Тобі сповнилось вісім рочків…
Але скільки ще тих стрибочків,
Щоби вирости аж до неба,
Ну, хоча б до парубка треба.
Та з роками рости й мужніти…
Буде в тебе сім’я і діти,
Доля світла, щаслива, плідна
І робота поважна й гідна.
Буде в тебе велика родина
І цвістиме уся Україна.
Мир настане, то Божа воля
,Щоб всміхалася людям доля.
Господь дає в світ дорогу
Й за здоров’я молимось Богу.
І не велено гнуть нікого
-Всі прийшли для життя земного.
Та замислив рус всіх скорити,
І народ вкраїнський згубити.
Розлучити дітей з батьками.
Смерть посіяти поміж нами.
- Ну скажи, скажи їм, бабуся!
Бо я дуже-дуже боюся…
Ну чого вони в нас стріляють;
Українців усіх вбивають?
Нащо наші будинки палять,
Все руйнують та розрушають.
Це ж не іграшки – це споруди!
А вони ж то - дорослі люди!
Це є наша країна! – казала…
Ну, хіба ж їм своєї замало?
Чому знищують все усюди!
Нам то бігти з Вкраїни нікУди.
Рідна хата тут, правда, бабусю.
Тут і школа в якій я вчуся.
Батьки мої, родина й друзі
-Чому ж всі ви, дорослі, в тузі?!
Чому треба тут нам ховатись
І чужинця лихого боятись.
Невже в нього дітей немає,
Чому ж наших тоді вбиває?
3.Він планету прагне зайняти
Й дух людський на землі зламати.
І зробити усіх рабами,
Щоб робили на них роками.
Захотілось домінувати
Й вище Бога над всім стояти.
Це, синочку, зла хижа сила,
Яка в світі війну зчинила.
Ми ж, бабусю, були всі чемні.
Чому Бог не спинив сили темні?!
А ти кажеш, що Він нас любить,
І вже скоро те зло погубить…
І ми всі заживемо щасливо…
Я теж вірю, бабусю, у диво!
То ж, вже нині, все те загадаю
Й воно збудеться точно. Я знаю!
4.Людям Бог добро посилає,
Й Господь з нами це зло подолає.
Він єднає нас всіх в родину,
Щоби визволить Україну.
Часто вчинки людські непоправні
І рішити їх ми безправні.
Та пірнаємо в муках рутини…
Ну, а істина - в думці дитини.
Музика та відео з відкритих джерел ЮТУБа
Відеомонтаж - Ігор Казмірчук
Автор - Марія Карпик
розгорнути опис
згорнути опис
