За доби бронзи поширюються поховання майстрів-ремісників різноманітних професій з виробничими наборами. Найяскравіше вираженими такі поховання були у катакомбній культурі, в якій підкреслювалася соціальна значущість професії померлого.
Серед тогочасних професій відомі зброярі-стрілочники, теслярі-стельмахи, ткачі, можливо, навіть існували жерці-бальзамувальники, художники та музиканти. Проте найбільшу увагу дослідників привертають ливарники. Адже обробка металу була найпрогресивнішою технологією того часу. Комплекси поховань з наборами ливарного та ковальського виробництва є доволі рідкісними, загалом у катакомбній культурі їх нині досліджено близько тридцяти.
Одне з таких поховань, що належить до інгульської катакомбної культури (друга половина ІІІ – початок ІІ тис. до н. е.), було знайдене у 1981 р. під час Краснознаменської експедиції ІА НАНУ під керівництвом Геннадія Євдокимова поблизу с. Первомаївки Верхньорогачицького району Херсонської області (курганна група І, курган 2, поховання 1).
У поховальній камері лежав чоловік 25–35 років, череп якого було посипано вохрою. Праворуч від черепа стояла глиняна посудина, оздоблена заглибленим орнаментом. Біля входу до поховальної камери лежав гранітний товкач конічної форми із відшліфованою поверхнею. Ливарники могли використовувати товкачі як ковальський інструменті або як приладдя для розтирання руди. Біля товкача лежало прямокутне гранітне ковадло, торцеві стінки якого були оформлені рельєфом. Такі кам’яні плитки могли призначатися для первинної обробки металевих предметів.
Рельєфні частини могли слугувати для розкочування листового металу та детальнішої обробки металевих виробів, зокрема, формування вигинів. Неподалік знаходилося скупчення знарядь ливарного виробництва: однобічна глиняна форма для відливання теслоподібного знаряддя або вагового зливку; глиняний ківш для розливання металу, внутрішня поверхня якого вкрита залишками шлаку та окисненої бронзи зеленого кольору. Крім того, були знайдені конусоподібне глиняне сопло та фрагмент більшого сопла, оздобленого заглибленим орнаментом. Сопла – це наконечники пристроїв, призначених для примусового подавання повітря до плавильної печі, від якого залежав температурний режим під час плавлення металу.
Біля кисті правої руки знаходився невеликий точильний камінь. Різноманітні абразиви часто використовували у ливарному виробництві для шліфування поверхонь готових виробів. Біля ліктя лівої руки лежав скребок. Крем’яні знаряддя часто зустрічаються в похованнях ливарників– їх також могли використовувати під час металообробки.
Розташування предметів у похованнях окремими скупченнями може відповідати різним циклам виробництва: подрібненню і розтиранню руди, відливанню та шліфуванню-заточуванню.
Поховальний інвентар підкреслював значимість професії коваля-ливарника, і міг мати сакральний зміст та використовуватися у ритуалах, пов’язаних з обробкою металу.
У 2010 р. комплекс був представлений на виставці «Золотий горизонт: 4 тисячі років кочовиків України» у м. Лінці (Австрія). Нині комплекс поховання ливарника представлено в експозиції НМІУ.
Черных Л.А., Николова А.В. Курганы эпохи энеолита-бронзы у с. Первомаевка на Херсонщине // Донецький археологічний збірник. – 2016. – № 20. – С. 103–161.
розгорнути опис
згорнути опис
