В нас могло бути 2 зірки. Бідьшість зірок подвійні. А наша сусідка Проксима Центавра потрійна. Ця теорія пов'язана з хмарою Оорта і Планетою 9
Хмара Оорта — область Сонячної системи, що є джерелом комет з довгим періодом обертання. Безпосередніми спостереженнями існування хмари Оорта не підтверджено, однак численні непрямі факти вказують на її існування.
Вперше ідею існування такої хмари висунув естонський астроном Ернст Епік 1932 року, а потім вона теоретично розроблялася нідерландським астрофізиком Яном Оортом у 1950-х, на честь якого й було названо область.
Очікувана відстань від Сонця до зовнішньої межі хмари Оорта становить 50—100 тис. а. о.— приблизно світловий рік. Це становить майже чверть відстані до Проксими Центавра — найближчої до Сонця зорі. Пояс Койпера та розсіяний диск, дві інші відомі області транснептунових об'єктів, у тисячу разів менші за хмару Оорта. Зовнішня межа хмари Оорта визначає гравітаційний кордон Сонячної системи— сферу Гілла, яка розраховується для Сонячної системи у 2 світлових роки.
Хмара Оорта, як припускають, поділяється на дві окремі області: зовнішню (сферичну) хмару Оорта і внутрішню хмару Оорта в формі диску. Об'єкти в хмарі Оорта значною мірою складаються з водяних, аміачних і метанових льодів. Астрономи вважають, що об'єкти хмари Оорта сформувалися ближче до Сонця і були розсіяні далеко в космос під гравітаційним впливом планет-гігантів на ранньому етапі розвитку Сонячної системи.
Хоча прямих спостережень хмари Оорта не було, астрономи вважають її джерелом усіх довгоперіодичних комет і комет галлеївського типу, що прилітають у Сонячну систему, а також багатьох кентаврів і комет сімейства Юпітера. Зовнішня частина хмари Оорта є приблизною межею Сонячної системи, і легко може піддаватися впливу гравітаційних сил як зірок, що проходять неподалік, так і самої Галактики. Ці сили іноді змушують комети прямувати до центральної частини Сонячної системи. Короткоперіодичні комети, судячи з їхніх орбіт, можуть походити не лише з розсіяного диску, а й з хмари Оорта. Хоча об'єкти з поясу Койпера та більш віддаленого розсіяного диску спостерігалися і вимірювалися, об'єктами хмари Оорта на теперішній час можна вважати лише чотири: Седну, 2000 CR105, 2006 SQ372 і 2008 KV42
9 планета — гіпотетична планета з масою порядку 10 земних, розташована поза Нептуном. Спрогнозована на основі аналізу руху низки транснептунових об'єктів. Гіпотезу про її існування детально розробили астрономи з Калтеху Костянтин Батигін та Майкл Браун у публікації 2016 року[1]. Можливо, це гіпотетична п'ята планета-гігант, яку згідно з моделлю Ніцци було викинуто на околиці Сонячної системи на ранньому етапі її еволюції внаслідок гравітаційних збурень[2].
розгорнути опис
згорнути опис
