Не забувайте писати коментарі та думки з приводу даної теми!
Дізналися щось нове і корисне, поділіться з друзями і близькими! ❤️
74.8% глядачів дивляться наші ролики без підписки !!! Якщо Вам подобається моя праця, підпишіться на канал, натисніть на дзвіночок і не забудьте поставити лайк !!! https://www.youtube.com/channel/UCDgPg4YSvHZnxJpsnkNzXKw
Спасибі всім хто підтримує і підписується на канал! У майбутньому будемо радувати Вас корисними якісними матеріалами!Великий Андронний колайдер— найбільший у світі прискорювач елементарних частинок, збудований у Європейському центрі ядерних досліджень (CERN), поблизу Женеви (Швейцарія), між 1998 і 2008 роками.
Фінансування та розробку проекту здійснюють понад 10 тисяч науковців та інженерів, представників різних університетів і лабораторій з понад 100 країн світу.
Прискорювач пролягає в тунелі (у формі тора окружністю 27 км) на глибині до 175 метрів (570 футів) під землею на кордоні Франції та Швейцарії, поблизу Женеви, Швейцарії. Як свідчить назва, він призначений для прискорювання адронів, зокрема протонів і важких іонів.
Перших зіткнень вдалось досягти в 2010 році з енергією в 3,5 тераелектронвольт (ТеВ) на промінь, що приблизно в чотири рази перевищило попередній світовий рекорд. Після модернізації 2015 року вдалось отримати енергію 6,5 ТеВ на промінь (13 ТеВ загальна енергія зіткнення, сучасний світовий рекорд).
Наприкінці 2018 року колайдер було вимкнено для подальшої модернізації прискорювача та детекторів. Перезапуск колайдера планується навесні 2022 року з можливим підвищенням енергії зіткнення до 14 ТеВ.
Бозон Хіггса — елементарна частинка, квант поля Хіггса, що з необхідністю виникає в Стандартній моделі внаслідок хіггсового механізму, спонтанного порушення електрослабкої симетрії. Передбачений британським фізиком-теоретиком Пітером Хіггсом у 1964 році. Про відкриття було заявлено у 2012 році після аналізу результатів роботи Великого адронного колайдера. Бозон Хіггса є єдиною відомою скалярною елементарною частинкою, тобто такою, що має спін 0 і парність +1. Його маса 125,09 ГеВ — приблизно у 130 разів більша за масу протона.
Мультивсесвіт— гіпотетична множина всіх можливих паралельних всесвітів (включно з тим, де ми знаходимося). Уявлення про структуру такого мультивсесвіту, природу кожного всесвіту, що входить до складу мультивсесвіту, та відносини між цими всесвітами залежать від обраної гіпотези.
ео́рія струн — напрям теоретичної фізики, що вивчає динаміку взаємодії не точкових частинок, а одновимірних протяжних об'єктів, так званих квантових струн. Теорія струн поєднує в собі ідеї квантової механіки і теорії відносності, тому на її основі, можливо, буде побудована майбутня теорія квантової гравітації
Взаємодія в мікросвіті: діаграма Фейнмана в стандартній моделі і її аналог в теорії струн
Теорія струн ґрунтується на гіпотезі, що усі елементарні частинки та їхні фундаментальні взаємодії виникають в результаті коливань і взаємодій ультрамікроскопічних квантових струн на масштабах порядку довжини Планка 10− 35 м. Цей підхід, з одного боку, дозволяє уникнути таких труднощів квантової теорії поля, як перенормування, а з іншого дає змогу для глибшого погляду на структуру матерії і простору-часу[6]. Квантова теорія струн виникла на початку 1970-х років в результаті осмислення формул Ґабріеле Венеціан, пов'язаних зі струнними моделями будови адронів. Середина 1980-х і середина 1990-х ознаменувалися бурхливим розвитком теорії струн; очікувалося, що найближчим часом на основі теорії струн буде сформульована так звана «єдина теорія» або «теорія всього, пошукам якої Ейнштейн безуспішно присвятив десятиліття. Але попри математичну строгість і цілісність теорії, поки не знайдені варіанти експериментального підтвердження теорії струн. Теорія, що виникла для опису адронної фізики, але не цілком підійшла для цього, опинилася у свого роду експериментальному вакуумі опису всіх взаємодій.
Одна з основних проблем при спробі описати процедуру редукції струнних теорій з розмірності 26 або 10 у низькоенергетичну фізику розмірності 4 полягає у великій кількості варіантів компактифікацій додаткових вимірів на многовиди Калабі — Яу і на орбівиди, які, ймовірно, є окремими граничними випадками просторів Калабі — Яу[. Велике число можливих роз'язків з кінця 1970-х і початку 1980-х років створило проблему, відому під назвою «проблема ландшафту» у зв'язку з чим деякі науковці сумніваються, чи заслуговує теорія струн статусу наукової
Попри ці труднощі, розробка теорії струн стимулювала розвиток математичних формалізмів, переважно алгебричної і диференціальної геометрії, топології, а також дозволила глибше зрозуміти структуру теорій квантової гравітації, які їй передували Розвиток теорії струн триває і є надія, що ті елементи струнних теорій, яких бракує, і відповідні явища будуть знайдені в найближчому майбутньому, зокрема в результаті експериментів на Великому адронному колайдері
розгорнути опис
згорнути опис
