Весняний день. Авторсьтка декламація: Марія Карпик
#МаріяКарпик #вірш_поезія
Часто ламаюсь й крила дають небеса.
І обгортає душу природи краса.
Важко буває справжнього друга знайти.
Й прагну ту стежку розчарувань обійти.
Йду в зелень лісу, щоб обійнять деревця.
Мову природи я чую і без слівця.
В роздумах тиша ніжно співає мені
Те, що вкладаю на листовім полотні.
Цей день весняний Бог мені дає
І зустрічає з усміхом природа.
Яскраве сонце щедро промінь ллє,
та розквітає в чарах її врода.
Для мене ота зелень, отой квіт,
Й травички густий килим між стежками.
Та завірюха вишень й липи цвіт -
Етюд краси, змальований віршами.
Я часточка цієї теплоти,
Яка тече в стрімку ріку любові.
До краю, де живеш сьогодні й ти,
Де краєвиди простяглись казкові.
Це все моє, воно в моїй душі.
Із нього я черпаю для рим слово.
В замилуванні ним нема межі,
Бо з кожним днем усе для мене ново.
Цей солов’їний перелив пісень
І подув вітру в свіжості духмяній.
Коли світання відкриває день
В заграві сонця золото-рум’яній.
Де плесо річки сріблом мерехтить
І луг зелений в хвилях пропливає.
Де полотно доріг удаль біжить
Й село в садах квітучих потопає.
Ховаю тіні ночі в забуття,
Черпаючи з життя мудрі уроки.
І заново проходжу, мов дитя,
Шліфуючи красою свої кроки.
Попри розруху, в серці бережу,
Немов картину, цілісність природи.
Й закривши очі, на папір ложу
Усю розкішність чарівної вроди.
розгорнути опис
згорнути опис
