Головна Популярне Увійти Зареєструватися Про проект Ми у Facebook

Тульчин. Палац Потоцьких.

Подорожі
Опубліковано: 1 серп. 2021 р.
Підписатися
#Tulczyn (ukr. Тульчин) – miasto na Ukrainie, siedziba władz rejonu tulczyńskiego w obwodzie winnickim, nad Sielnicą, dawna rezydencja magnacka. Zakłady odzieżowe, technikum weterynarii, muzeum krajoznawcze.
W miejscu Tulczyna położony był pierwotnie ruski gród Nesterwar, zbudowany dla obrony przed najazdami tatarskimi. W 1569 roku włączony do Korony Królestwa Polskiego. Leżał wtedy województwie bracławskim i była to królewszczyzna. W 1609 roku król Zygmunt III Waza nadał dobra tulczyńskie Walentemu Aleksandrowi Kalinowskiemu. W 1638 r. Adam Kalinowski wybudował w Tulczynie dla zakonu dominikanów drewniany kościół klasztor, który w 1784 roku Szczęsny #Potocki zastąpił murowanym. Po Kalinowskich właścicielami byli Czetwertyńscy, w czasach w których Kozacy Ostapa Pawluka zdobyli zamek i wymordowali mieszkańców miasta. W 1726 roku właścicielem stał się Franciszek Salezy Potocki, który w 1757 r. rozpoczął tu budowę ogromnego pałacu. Jego syn Stanisław Szczęsny, opuścił Krystynopol i przeniósł siedzibę swojej linii Potockich do Tulczyna. U schyłku Rzeczypospolitej stacjonowały w Tulczynie 12 Regiment Pieszy Koronny, 14 Regiment Pieszy im. Potockich, 6 Brygada Kawalerii Narodowej, Pułk Lekkiej Jazdy pod im. Humańskiej i Regiment Pieszy pod im. Konfederacji Wolnych armii koronnej. Od 1787 działał w Tulczynie teatr, a od 1792 do 1795 pracowała tu drukarnia przeniesiona z Jaryszowa.
Po II rozbiorze Polski w 1793 roku, włączony do Imperium Rosyjskiego. W latach 20. XIX wieku Tulczyn był jednym z miejsc spotkań dekabrystów. Po powstaniu listopadowym, władze rosyjskiego wypędziły dominikanów i w 1833 roku zamieniły ich kościół na cerkiew.
Potoccy Tulczyn posiadali do 1874 roku. 15 stycznia 1869 roku Mieczysław Potocki sprzedał za 1 845 516 rubli Tulczyn swojej krewnej Marii Potockiej (1839-1882), córce Bolesława Potockiego, żonie Rosjanina Sergiusza Stroganowa, który sprzedał go 9 grudnia 1874 roku urzędnikowi rosyjskiemu za 3,5 mln rubli.
Przed zamienionym w czasach carskich na prawosławną cerkiew kościołem dominikanów ustawione pomnik konny Aleksandra Suworowa.
W 1919, na fali pogromów antyżydowskich, siły ukraińskie dokonały masakry żydowskiej ludności miasteczka, zabijając 520 osób.
W 1920 Tulczyn zdobyła 12 Dywizja Piechoty Wojska Polskiego.
W okresie od 23 lipca 1941 do 15 Marca 1944 Tulczyn był zajęty przez wojska rumuńskie.
Тульчи́н — місто в Україні, на півдні східного Поділля, адміністративний центр Тульчинського району Вінницької області, розташоване у долині між невисокими пагорбами, в межиріччі річок Тульчинки й Сільниці (притока Південного Бугу).
Тульчин — це місто «українського Баха», видатного і геніального українського композитора, класика Миколи Леонтовича з його безсмертним «Щедриком».
Місто належало подільській шляхетській родині Струсів г. Корчак. Одна з представниць цього роду вийшла заміж за Калиновського — Тульчин перейшов до родини Калиновських.

Перші письмові відомості про Тульчин належать до 1607 року. Привілей на місто наданий генералу подільських земель Валентію Александру Калиновському Сиґізмундом ІІІ Вазою. У першій половині XVII — століття Тульчин став визначним торговельним центром завдяки брацлавському старості Адаму Калиновському. З 1649 р. недовгий час сотенне містечко Брацлавського полку, з 1667 р. Тульчин знову відійшов до Речі Посполитої, з 1672 по 1699 рік був під владою Османської імперії.

У 1648 тут був укріплений замок з кам'яними вежами по кутах.

Після нетривалого занепаду і розрухи, спричинених трагічними подіями під час штурму потужної Тульчинської фортеці з численним гарнізоном повсталими козацькими загонами полковника Максима Кривоноса, Хмельницького в 1648 році під час народно-визвольної війни українського народу проти польського поневолення, Тульчин наприкінці XVIII століття розквітає і стає широко знаним центром промисловості і ремесел, високої європейської культури, завдячуючи графу Станіславу «Щенсному» Потоцькому — власнику великих земельних володінь в Україні.

У 1778 в Тульчині було 440 осель.

18 червня 1726 р. київський воєвода Франц Салезій Потоцький отримав місто Тульчин та навколишні землі від родича белзького воєводи — Станіслава Владислава Потоцького. Ці землі раніше належали вигаслому роду Струсів та Калиновських, а також через одруження з Ганною Потоцькою, Салезію дісталися також землі, які належали вигаслому роду Лящів. Сам же белзький воєвода Станіслав Потоцький отримав Тульчин від Гелени Калиновської. Після смерті в 1772 році Франц Салезій Потоцький Тульчинські маєтності переходять його сину Станіславу «Щенсному» Потоцькому.
Станіслав «Щенсний» Потоцький робить Тульчин своєю резиденцією, споруджуючи в 1782 році палацо — парковий ансамбль «Хороше», який успішно сперечався з найкращими королівськими аналогами Європи.
розгорнути опис
згорнути опис

Можливо зацікавить