Пробую читати (і писати) верлібри під музику. Одна з останніх імпровізацій такого плану.
Коли за стіною гавкає пес
щоразу уявляю його інакшим
аж поки не уявлю в усіх деталях
ідеального розумного собаку
з дому що пахне домом
найбільшою прикрістю колись буде
випадково перетнутися із псом та його власником
і не встигнути заплющити очей
Коли за спиною перешіптуються люди
щоразу здається що це про мене
але людям байдуже
людям здебільшого байдуже
у що ти бавишся у своїй великій хворій дурній голові
Хочеш розкажу історію
ні я не буду вчити тебе як жити
не лікуватиму твоїх травм
не боятимусь не сподобатися
ти зможеш піти одразу коли захочеш
ти справді можеш піти
Адже справжні історії не нав'язливі
вони наче запрошують до танцю
справжні пригоди наче музика
Вони і є музика
яка нікому нічого не намагається довести
розгорнути опис
згорнути опис
