Енколпіони– двостулкові нагрудні хрести, в середині яких паломники зберігали реліквії. Перші енколпіони в VI–VII століттях виготовляли при монастирях в Малій Азії та Балканах. Під впливом Візантії ці хрести разом з іншими культовими предметами потрапили на Русь вже на початковому етапі християнізації. З ХІ ст. відповідні вироби виготовляють давньоруські майстри.
Енколпіони давньоруської доби відрізняються за розміром, формою, художнім оформленням, зображенням та матеріалом виготовлення. Найпоширенішою формою хреста є чотирикінцевий хрест із заокругленими кінцями зі слізками. На лицьовій стулці зазвичай зображено сцену Розп’яття, а на звороті – Богородицю Одигітрію або Оранту, чи Голгофський хрест. У медальйонах на кінцях знаходилися погрудні зображення святих, архангелів чи розквітлих хрестів. Зображення фігур могло бути як дрібно- так і високорельєфним, заповненим черню тощо. На зламі ХІ–ХІІ ст. з’являється окрема група енколпіонів, пов’язана із поширенням культу перших давньоруських святих – князів Бориса і Гліба. Фігури мучеників, зображені у повний зріст з витягненою в бік рукою, на якій містився однокупольний храм, були розміщені на обох стулках.
В археологічних колекціях Національного музею історії України зберігаються 45 енколпіонів, їхніх стулок та фрагментів, виявлених у Києві. Знахідки походять із зібрань і досліджень, проведених у Верхньому місті на межі ХІХ–ХХ ст. та в 20–30 рр. минулого століття Вікентієм Хвойкою, Дмитром Мілєєвим, Теодосієм Мовчанівським, Михайлом Каргером, Стафанією Кілієвич, Володимиром Гончаровим. Особливої уваги заслуговують дві стулки хреста з черненим зображенням Розп’яття та Богородиці Оранти з князівськими геральдичними знаками – тризубами у верхніх медальйонах.
Підготував Максим Осипенко – науковий співробітник сектору «Середньовічна археологія» науково-дослідного відділу збереження фондів НМІУ.
розгорнути опис
згорнути опис
