ЧИПІЗАЦІЯ. П'ЄСА

Чипізація. П’єса на одну дію.

Дійові особи:

Люда – продавщиця, нечипована. Вагається.
Іван – клієнт, чипований.
Ірина Полікарповна – Людина мати, чипована.
Єлізавєта – клієнтка, принципово нечипована.
Михасик – мале триндливе отроддя, чиповане.
Дмитро – Михасиків батько, чипований.
Стас – молодий хлопець, нечипований.

Продуктовий магазин над дорогою у райцентрі. У відрі плавають два оселедці середнього посолу. За прилавком стоїть Люда – жінка середнього віку і високих прагнень.
Заходить Іван. Молодий, симпатичний мужчина.
Люда (взбодрившись): здрасьтє!
Іван: добрий день!
Люда: Іване, ви оце як чипувались, ще луччий стали.
Іван: спасибі

Заходить Єлізавєта, жінка передпенсійного віку із настороженим поглядом і чорними бровами. Вигляд у Єлізавєти злобний. Вона, не звертаючи уваги на Івана, нестримно лізе до прилавка. Іван робить крок назад.

Єлізавєта: Люда, сєльодка уже протухла?
Люда: в смислє?
Єлізавєта: свєжая сєльодка спрашую?
Люда: а чого б я її не свіжу продавала?
Єлізавєта: бо продать надо!
Люда: як не хочете, то не беріть! І вобщє перед вами ось стояв мужчина.

Єлізавєта, нахмурившись ще сильніше, обертається назад: і что, что стоял?
Іван: я збирався зробити замовлення.
Єлізавєта: господі, ну скажитє нормально, что за замовлення?
Іван: вам би чипуватись, Єлізавєта.
Єлізавєта: вот спасібо, чєго нє нада, того нє нада.
Люда (зиркаючи на Івана): а я от думаю чипуватись
Єлізавєта: Людочка, ну а вам зачєм ето нужно?
Люда: у мене мати як чипувалась, так друга людина стала. Музику слухає.
Єлізавєта: всє музиканти – гомосєксуалісти! Только Кобзон бил натурал. Я в Гановєрє живу, я всєх звьозд відєла.

Іван морщиться.

Заходить Людина мати Ірина Полікарповна. Жінка похилого віку у платті в цвіточок і з навушниками. Зайшовши, дістає телефон, поки ставить трек на паузу, перечіпається через Єлізавєтину торбу. Із торби вивалюється журнал «Бульвар».

Єлізавєта: куда ви прьотє? Боже, старая женщіна, натыкала себе в уши и ходит!
Ірина Полікарповна: я музику люблю. Адель – знаєте таку?
Єлізавєта: лєзбіянка?
Ірина Полікарповна: не знаю.
Єлізавєта: откуда у вас вообщє дєньгі на чіпірованіє?
Люда: я матері через собез заказала.
Єлізавєта: там індійскіє чіпи
Люда: і нічого, два дні почесалось й прижилось.
Іван: Людо, даси мені оселедця.
Єлізавєта: Люда, ти слишала?? Он хочєт забрать мою сєльодку.
Люда: він перед вами стояв
Єлізавєта: боже, а єщо культурниє всє, чіпірованиє!
Оселедці безвольно плавають у відрі, не знаючи своєї долі.

Заходить Дмитро. Молодий веселий хлопець і з Михасиком, малим триндливим отдроддям.
Михасик: пані Люда! (верещить і біжить до прилавка)
Дмитро: ото поки в садіку не чипували, таке було забите, ні слова, язик у дупі. А тепер диви, не затикається.
Єлізавєта (печально): да, хороший бил мальчік, знал свойо мєсто.

Заходить Стас. Молодий нечипований хлопець.
Стас: дрсьтє, тьоть Люд.
Усі разом, окрім Єлізавєти: добрий день.
Стас (обурено й розпачливо, у руках мне двісті гривень): бачили, білоруси Лукашенка, хочуть скидать? От чим він їм не нравиться? Усі на роботі, після роботи п’ють. А не як у нас – ні випить нема з ким, ні плюнуть. Усі ходять чиповані, вже й у под’єзді не посциш. Ніхто не пойме.
Дмитро, Михасиків батько: я собі чип дешевий поставив, на газу.
Стас: і шо?
Дмитро: то я можу й вмазать.
Іван: Дмитре, тримайте себе в руках.
Люда (зачаровано): Іване, ви такий відважний.
Стас: я й сам можу вам усим вмазать.

Ірина Полікарповна вставляє у вуха ейрподс і виходить з магазину.
Єлізавєта: посмотрітє, как нєнормальная
Люда: Іване, якого оселедця давать?
Єлізавєта (навісніє): нікакого! ето моя сєльодка!

Оселедці розгублено плавають у відрі. Люда застигає із пакетиком надітим на руку.

Раптом до магазину під’їжджає машина з логотипом північно-атлантичного альянсу. На машині сріблястими буквами написано «примусова чипізація».
Стас тіка через вікно, проте кендюх і задишка не дають йому бігти.
Єлізавєта хапає з долівки журнал «Бульвар» і почина його жадно перечитувать.
Люда (до Єлизавети): перед смертю не надишесся (до Івана) шістдесят три сорок.
Іван бере оселедець і виходить.

Завіса