Я не годна співати про моду, дискотеки чи світову політику. Бо то мені чуже. Я співаю про то, що виджу, про то шо болит. Як люди божєтсі, шо більше ніяких городів, але навесні дістают сапи і йдут садити бульбу, як вони то всьо бавлє, як чекают урожаю і воюют з жуками. Як їм болит їхня природа, коли вогонь нищит всьо живе.
В головній ролі: город, коти, кури, артистична коза, моя гола п'єта і талановита бабця Марія. Ми співали, бринькали на гітарі, копали-садили-загрібали, реготали... І я вам скажу, за ті місяці карантину це був найкращий день в мому життю. Всьо сі забуло!
Якшо це відео передаст хоть троха того настрою вам - я буду дуже щіслива!
ТЕКСТ: Богдан Базилевич, Наталя Сандецька
ГІТАРА: Андрій Томенчук
ЗАПИС, АРАНЖУВАННЯ: Юрій Николайчук
КАМЕРА: Мар'яна Мацьків
розгорнути опис
згорнути опис
