Експозицію Національного музею історії України прикрашає величезний уламок бивня мамонта. Немає відвідувача чи екскурсії, які оминули б його своєю увагою. Фрагмент бивня мамонта має вирізьблений напис, який повідомляє, що цей предмет був знайдений Кіндратом Андрійовичем Лохвицьким.
У 1835 р. був заснований Тимчасовий комітет для дослідження старожитностей у Києві. За рішенням комітету було створено Музей старожитностей при Київському університеті св. Володимира. Кіндрат Лохвицький став першим завідувачем університетського музею. Основу його зібрання склали археологічні знахідки, плани та малюнки з його колекції. В Університетському каталозі зазначено, що перші 88 предметів були подаровані дослідником у день урочистого відкриття університету.
У 1836 р. Кіндрат Лохвицький отримав листа від київського головного лісничого Кондзеровського, у якому повідомлялося про знахідку решток мамонта: «Милий Кіндрат Андрійович, під час огляду київських лісів в містечку Трипілля тамтешній підлісничий Покорський представив мені чудові скам’янілості мамонта, клик, два кореневих зуби, та кістку суглоба, знайдені трипільськими селянами під час розливу води навесні при берегових височинах Дніпра. Вважаю для себе особливим задоволенням надіслати до Вас ці старожитності».
Знахідки мамонтових кісток у цьому регіоні не рідкісні, адже подібні рештки зустрічаються як на стоянках верхньопалеолітичних мисливців, так і на місцях природної загибелі тварин.
Так кістки мамонта потрапили до колекції Кіндрата Лохвицького, який відразу подав повідомлення до Журналу Міністерства народної освіти під назвою: «Залишки допотопних тварин в Київській губернії».
До університетського Музею старожитностей завідувач бивень не передав. Ймовірно, тоді на бивень нанесено напис. У той час виготовлення обрамлення та замовлення табличок з написами на старожитності було звичайною практикою. Аналогічний напис з ім’ям Кіндрата Лохвицького був розміщений навіть на рештках Золотих воріт.
Напис на бивні повідомляв: «Київ. 1836 року 25 червня. Цей клик допотопний мамота відкритий у Київській губернії в містечку Трипілля. Вага 2 пуди 28 ¾ фунтів. Довжина 7 футів». Далі слідує абревіатура, яка розшифровується: «Змагатель Товариства історії та старожитностей російських 5 класу. Лохвицький».
Сам бивень – це товстий дугоподібний фрагмент, кінці якого нерівно відламані з обох боків. Бивні – це видозмінена пара різців зубної системи мамонта. Вони не мають коренів і протягом життя тварини постійно ростуть. Для найкращого експонування бивень розміщено на спеціально виготовленій підставці у формі човна.
Згодом бивень потрапив до Церковно-археологічного музею при Київській духовній академії. Один з відділів збірки містив первісні та доісторичні старожитності. Бивень був внесений окремим пунктом “IX. Залишки кісток допотопних тварин” до каталогу музею. До нашого музею бивень з колекції Кіндрата Лохвицького надійшов, ймовірно, не пізніше 1936 р. Такий атрактивний експонат відразу ж потрапив до експозиції, що зафіксовано на фотографіях 1938–1940 рр. Бивень мамонта був записаний до повітринного опису експозиції відділу докласового суспільства, де було вказано інвентарний номер Церковно-археологічного музею. Експонат згадується в путівнику 1941 р. Після початку окупації Києва бивень, ймовірно, був виставлений у експозиції Крайового музею до- і ранньої історії, адже Рудольф Штампфус згадував: “Кістки, що дають огляд тваринного світу льодовикового часу”. Ми не маємо документальних свідчень щодо вивезення бивня мамонта на захід у 1943 р., проте серед документів Комісії з прийому, інвентаризації та розподілу музейних і бібліотечних цінностей, повернених з Німеччини, є акт, в якому згадується бивень мамонта, запакований разом із задньою частиною саней та фрагментом дверей (тобто з іншими габаритними експонатами).
У 1948 р. була відкрита експозиція, у якій бивень зайняв належне місце неподалік від скульптури неандертальця. Ця експозиція з невеличкими змінами проіснувала до 1973 р. Залишилося кілька фотографій, які демонструють місця розташування бивня та його переміщення виставковим залом. Після капітального ремонту музею у 1977 р. була відкрита нова експозиція. Розділ “Первісне суспільство” побудовано за науковою концепцією Тамари Мовші. У середині 1990-х рр. ця експозиція зазнала часткових змін і бивень мамонта передали у фондову колекцію.
У 2012 р., у зв’язку з плановою реекспозицією, бивень реставрувала та законсервувала реставраторка І-ї категорії Ірина Костюк. На її думку, бивень певний час пролежав у воді, яка є природним консервантом. Реставрація була трудомістка, зважаючи на великий розмір предмета. З 2013 р. бивень знову прикрасив експозицію НМІУ, де перебуває й зараз.
Понад 80 років бивень мамонта з колекції Кіндрата Лохвицького зберігається у колекції НМІУ. І майже весь цей час його експонують, викликаючи зацікавленість у відвідувачів.
Текст підготували Радієвська Т., Сорокіна С.
розгорнути опис
згорнути опис
