Як все таки добре, що Наталія Герасименко записала і намалювала комікс книгу про свою таксу Маню! Класнючі історії зачеплять більшість, бо більшість мріє про собаку, або має собаку і кожен відчує взаємопочуття між омріяною, чи своєю собакою і собою. Виявляється, вони для нас цінні, бо в них і сміх, і любов, і несподіванка, і пригода, і турбота, а згодом цей букет приведе нас до повчальних висновків і навіть проросте мудрістю.
Ще в редакції, коли ми вперше відкрили цей рукопис, то вже не могли зупинитись доки не догортали до самого кінця, бо отримали нову порцію позитивних вражень: кумедні ілюстрації, історії сповнені гумором, цікаві персонажі. Авторка, переповнена яскравими та незабутніми моментами, котрі принесла їй її
улюблениця Маня і ділиться ними у комічно-насиченій формі. Читається напрочуд легко. Осилить прочитати навіть маленький читач, який тільки починає знайомитись з книгами. Пізніше ми перевірили книгу і на підлітках - читають с задоволенням. Від першого рукопису до готової книги минуло два роки роботи, і зараз готова книга заблищала переливами, як оброблений кристал.
Маня, звичайна собака, хіба що такса, починає свою розповідь про себе, інтригує, веселить життєвими ситуаціями. Вона їде з хазяйкою жити в Баварію. В Україні залишаються собачі друзі, які дуже влучно нагадують за типажами людей. Маня знайомиться з новим оточенням і порівнює в спогадах зі своїм українським минулим. Це більше, ніж комікс, крім мальованих історій, є що й прочитати: характеристики родини й друзів непосидючої таксочки, про стосунки, про пригоди у навколишньому світі і мільйон оригінальних Маніних поглядів і роздумів з приводу усього, серед яких є доволі слушні й для людей! «Головне, щоб тебе любили ті, хто поруч», - ділиться своїм багатий собачим досвідом Маня. Погляд на «близький» світ людей очами домашньої собаки доволі корисний. І ось виходить збірка історій, яка гармонійно поєднала в собі різні жанри: комікс, коротенькі художні оповідання, інфографіку і ілюстровані цитати «меми». Кожний розділ книги особливий, не схожий на попередній, що додає цікавості і не дозволяє занудьгувати. Текст повчальний, сентиментальний і кумедний. Імпонують висновки Мані, до яких вона так чи інакше приходить шляхом спроб і помилок. Вона розуміє головне – «Худа ти, чи гладка, відома і багата, чи ні, ти - одна така єдина, і родина і друзі люблять і приймають тебе такою, як ти є, і ти для них - найкраща!» Тема неприйняття себе є дуже важливою, і, зокрема, і серед дітей. Важливо себе приймати, любити, поважати. Діти з 2-3 класу вже починають вірити у міфічно вигадані вади і їм у цьому допомагають оцінки... не тільки вчителів, але і батьків, друзів. Тому дуже важливо читати такі легкі, але ж такі правильні уроки тваринознавства. Знайомлячись із Манею та її оточенням, маленький читач дізнається і про всі ті речі на які треба зважити, перш ніж заводити собаку, а тим більше треба усвідомити тим, у кого собака вже є. Багато корисних подробиць вчать цінувати домашнього улюбленця. "Завести песика" - це щаслива, але серйозна і відповідальна справа. Маня познайомить нас і з роздумами про відношення до шуб з натурального хутра, про зоопарки та цирки. Ще одна важлива тема, яка звучить у книзі про Маню, це патріотизм. Любов до Батьківщини, смуток за чимось рідним, без чого важко жити закордоном, повага до свого коріння, - все це щиро відчувається у словах Мані, у її роздумах, спостереженнях, мріях і емоціях. Та головна тема, що наливається як бутон з початку і розкривається прекрасною квіткою впродовж всієї книги - це любов. І у собак варто повчитися любити. Вони люблять безоціночно, в незалежності від настрою хазяїв, навіть якщо той її насварив, забув покормити, приділити увагу. Собаки люблять нас незважаючи на колір нашого волосся, довжину носа, достатку й оцінок в школі.
розгорнути опис
згорнути опис
