Одного чудового дня 1954 р. Валеріан Андрійович Товкачевський – краєзнавець-аматор, закоханий у археологію, простував у справах дюнами першої надзаплавної тераси лівого берега Дніпра на північній околиці с. Бортничів (нині територія Києва), біля станції аерації Бортницької зрошувальної системи. Він уважно розглядав землю, адже в таких місцях вода завжди вимиває щось цікавеньке: то стародавній черепок, то крем’яне знаряддя, то навіть бронзовий браслет. В. Товкачевський любив піднімати й роздивлятися такі знахідки, а потім як чесна людина та громадянин завжди передавав їх до музеїв. Зокрема, колекцію випадкових знахідок із згаданих місць він подарував Музею історії Києва. Проте того ранку краєзнавець натрапив на щось справді надзвичайне. Валеріан Андрійович детально оглянув знахідку: невеликий (лише 10 см у діаметрі) яскраво помаранчевий глиняний диск, вкритий візерунками з обох боків. У центрі – наскрізний отвір, а від нього, як промені від сонця, розходяться прямі та зигзагоподібні лінії. На одній із поверхонь край диску облямований концентричними колами з паралельних ліній та зиґзаґів. Обідок диска прикрашений щільно розташованими паралельними лінями, нанесеними так квадратною паличкою (штампом), що утворилася рубчаста поверхня.
Відразу було зрозуміло, що знайдений предмет – стародавній, рідкісний та, ймовірно, культовий. На початку 1996 р. В. Товкачевський наважився розлучитися з диском, передавши його до НМІУ. Знахідку прийняла наукова співробітниця фондів Олена Олександрівна Якубенко. Вона відразу ж зрозуміла унікальність предмета і звернулася за консультацією до Інституту археології НАН України. Разом із фахівцями-археологами було визначено, що за складом керамічної маси та характерними особливостями орнаменту диск належить до середньодніпровської культури доби бронзи (друга чверть ІІІ – перша половина ІІ тис. до н. е.). Ця культура – одна із кола культур шнурової кераміки, що поширилися на значній території північної Євразії від Рейну до верхів’я Волги. Носії згаданих культур залишили по собі багато яскравих артефактів, серед них – пишно орнаментовану кераміку та кам’яні бойові сокири, від яких походить інша назва: культури бойових сокир.
Питання призначення глиняного диска із с. Бортничів залишається дискусійним. Найімовірніше, це культовий предмет, який використовували під час обрядових відправ. Відомо, що у орнаментах давні люди відтворювали власні уявлення про світобудову. Так, вісім променів, які відходять від центрального отвору, можуть уособлювати основні сторони світу. Популярною залишається календарна інтерпретація артефакту, адже давні землероби, якими було населення середньодніпровської культури, завжди ретельно стежили за змінами пір року для визначення найвдалішого часу для початку сівби та жнив. Так, на одній із площин диска міститься 28 променів, які відходять від центрального отвору і можуть відповідати 28 дням місячного календаря. На зовнішньому орнаментальному колі кількість зиґзаґів становить 35 або 36, що приблизно збігається із кількістю декад у місячному або сонячному році. В кожному разі, в таких орнаментальних композиціях давні люди відображали в символічній формі власні уявлення про будову Всесвіту, розшифрувати які доведеться сучасним і наступним поколінням дослідників.
Глиняний диск, створений невідомим майстром із берегів Дніпра, багато подорожував світом. У 2007 р. він перебував на виставці в Італії, а у 2008–2009 рр. здійснив подорож до Канади. Наразі він експонується на виставці в Литві, а після повернення в Україну посяде гідне місце в експозиції НМІУ.
Підготовлено за спогадами О. О. Якубенко та статтями: Товкачевський В., Якубенко О. Культовий дисковидний предмет доби бронзи з Бортничів на Київщині // Переяславська земля і світ людини. – Київ–Переяслав-Хмельницький: ВФ «Пальміра», 1988. – С. 60–63, 275; Товкачевський В. А., Якубенко О. О. Керамічний орнаментований диск доби бронзи з Бортничів на Київщині // Археологічні відкриття в Україні 1997–1998 рр. Збірник наукових праць / Інститут археології НАН України. – Київ, 1998. – С. 150–151.
розгорнути опис
згорнути опис
