Скіфський Папай

Скіфське божество з археологічного зібрання НМІУ
Один із найцікавіших та найпрезентативніших експонатів із археологічного зібрання Національного музею історії України – бронзове ритуальне навершя IV ст. до н. е., пов’язане з культом верховного скіфського божества – Папая.

Папай – бог родючості та суворий небесний громовержець, уособлення неба, творець світу та людства, прабатько всіх скіфів. Був тісно пов’язаний із культом космічного світового дерева й орла – птаха, який символізував це божество.

Розгалужене світове дерево зі стовбуром та чотирма гілками яскраво відображає скіфський світогляд. У центрі на стовбурі – фігура Папая. Над ним – орли, які символізують небесний світ, під ним на гілках – тварини, які символізують світ земний. Круглі підвісні бляшки уособлюють Сонце на небосхилі, бляшки-напівмісяці – Місяць. А дзвіночки, оскільки вони дзвенять, є символами грому та блискавки. Навершя кріпили на дерев’яному древку і, ймовірно, використовували під час проведення культових відправ. Дзвіночки та підвіски колихалися та дзеленчали під час руху або за вітром, відлякуючи злих духів.

Навершя виявили в насипі одного з курганів ще наприкінці ХІХ століття. Тривалий час точне місце його знахідки залишалося загадкою. Донедавна вважалося, що курган розташовувався десь у дніпровському Надпоріжжі в місцевості з містичною назвою Лиса Гора. Однак завдяки історичному розслідуванню, нещодавно проведеному українським скіфологом С. А. Скорим та його колегами, було визначене вірогідніше місце, де міг стояти цей курган, – колишнє село Новопавлівка Нікопольського повіту Катеринославської губернії. Нині – це територія міста Нікополя на Дніпропетровщині.

Підготував Сергій Діденко, к. і. н., завідувач сектору «Археологія доби раннього заліза» науково-дослідного відділу збереження фондів НМІУ