Ваш телефон, ноутбук та електрочайник працюють тільки завдяки електроенергії. Але як саме електроенергія потрапляє до розетки, скільки це коштує та які компанії в Україні виробляють електроенергію?
Приблизно половину усієї електроенергії в Україні виробляє держпідприємство Енергоатом - оператор атомних станцій. Друга найбільша компанія - приватна. ДТЕК, це оператор вугільних станцій. ДТЕК контролює 25-30% усієї генерації. Близько 10% виробляється в Укргідроенерго - це ГЕСи.
Незначну долю ринку також мають інші вугільні станції: державна Центренерго,та компанія Донбасенерго.
Приблизно 2-3% виробляється відновлювальними джерелами енергії.
Енергосистему України об’єднують високовольтні мережі - оператором цих мереж є
державна компанія Укренерго. Вона відповідає за обслуговування мереж. Мережі транспортують електроенергію від великих станцій по всій Україні. На рівні нижчому є розподільні компанії - так звані обленерго.
До 1 липня 2019 року в Україні ринок електроенергії функціонував централізовано і ціни були адміністративно встановлені і регульовані.
З липня 2019 року запрацював конкурентний ринок із кількома сегментами, де постачальника можна обирати вільно, а ціна встановлюється за законами попиту та пропозиції.
Раніше оптовий ринок працював через єдину держкомпанію Енергоринок – всі виробники продавали енергію сюди, а потім Енергоринок перепродавав її постачальникам. Ціни були регульованими.
Тепер оптовий ринок представлений чотирма сегментами ринку, і кожний має свої особливості. Але чому аж 4ри ринки?
Електроенергія – це товар, який виробляється та відразу споживається. Поки що важко виробляти енергію наперед. Саме тому зараз електрика виробляється тоді, коли потрібно споживачам. Це враховується на різних ринках електроенергії.
Наприклад, на ринку “на добу наперед” покупець приблизно розуміє, яку кількість енергії будуть споживати наступного дня і купує її раніше. На внутрішньодобовому ринку можна докупити енергію, якщо її не вистачає.
На ринку двосторонніх договорів всі ціни і графіки поставки формуються на договірних відносинах.
Ще є балансуючий ринок, тут єдиним покупцем тут є оператор системи передачі, задачею якого є утримання всіх параметрів мережі в стабільності. Електроенергія тут найдорожча. За результатами балансуючого ринку всі учасники сплачують різницю між споживанням по лічильнику та кількістю енергії, купленої на інших сегментах ринку.
Раніше електрику ми всі купували в одного обленерго і обленерго обєднувало в собі як мережі так і постачання електроенергії. Тепер обленерго не можуть продавати електроенергію, вони лише наглядають за мережами. Постачальники - це тепер окремі компанії, які продають нам кіловат-години.
Раніше була ринкова ціна, яка вже включала в себе витрати на послуги диспетчеризації, тариф Укренерго та інші пункти. Зараз на кожному сегменті формується власне ціна електроенергії,а тарифи укренерго, тарифи обленерго стоять в платіжці окремо.
Після запуску нового ринку, для того, щоб не допустити різкого, неконтрольованого зростання були встановлені цінові обмеження - на всіх ринках, крім ринку двосторонніх договорів. Ці обмеження не дозволяють компаніям, які продають електроенергію, встановлювати ціни вище певного рівня.
А для населення низькі ціни забезпечуються за рахунок держпідприємств Енергоатом та Укргідроенерго. Вони зобов’язані продавати частину енергії за регульованими цінами, нижчими за ринкові. Такий механізм, на жаль, викривляє ринок, і створює можливості приватним компаніям (наприклад, ДТЕК) використовувати своє монопольне положення на інших сегментах ринку.
розгорнути опис
згорнути опис
