Український національний рух в ХІХ ст. переважно сприймається як доволі лінійний та передбачуваний процес зі своїми героями та анти-героями. Але якщо придивитися уважніше, то не все було так просто. Яким чином українофіли намагалися долати прірву між містом та селом, як формувався культ Шевченка, якою була роль освітньої системи Австро-Угорщини в розвитку національної ідентичності, чи могли українські чорносотенці бути корисними для розвитку українського руху, чи галицькі русофіли на початках були москвофілами?
Ласкаво запрошую до огляду книг, які пропонують відповіді на ці питання:
1. Сергій Єкельчик. Українофіли. Світ українських патріотів другої половини XIX століття (К.І.С., 2010) 1:03
2. Алексей Миллер. Украинский вопрос в Российской империи (Laurus, 2013) 5:50
3. Міхаель Мозер. Український П'ємонт? Дещо про значення Галичини для формування, розбудови й збереження української мови (Смолоскип, 2011) 9:04
4. Святослав Пахолків. Українська інтеліґенція у Габсбурзькій Галичині: освічена верства й емансипація нації (Піраміда, 2014) 11:54
5. Анна-Вероніка Вендланд. Русофіли Галичини. Українські консерватори між Австрією та Росією, 1848-1915 (Літопис, 2015) 14:32
6. Климентій К. Федевич, Климентій І. Федевич. За Віру, Царя і Кобзаря. Малоросійські монархісти і український національний рух (1905–1917 роки) (Критика, 2017) 17:13
Також у відео я згадую про огляд "української трилогії" Даніеля Бовуа, в якій він розглянув взаємодію російської імперської влади і польської шляхти на Правобежній Україні з 1795 по 1914 рр. https://youtu.be/TT_-TRbRaU4
Дякую Наталі Солодкіній за відеозйомку та монтаж!
розгорнути опис
згорнути опис
