Вона сидить з вигином, немов місяць,
світло ледь торкається за плече.
Така крихітна, а стільки пройшла вже
випробувань на міцність.
От-от і лицар посвятить в орден гострим мечем.
Вона сидить, така тиха й горда.
Люди проходять повз, не помічають.
День заходить першим акордом,
поки вона пригощає свою радість
історіями до чаю.
Дарма, що її не купиш словами лестощів,
манірними, гречними.
Не підберешся до неї, захопивши зненацька.
Вона завжди буде кохати тих, на кого приречена.
А вся любов залишиться в спогадах –
перших, несміливих, юнацьких.
Там листи у конвертах, що тримаються поцілунком,
там медові вуста, очі небесні.
Вона сидить так, наче на серці більше
нема обладунків,
все стихло, забулось.
І почуття не воскреснуть.
Підписуйтесь:
Instagram - https://www.instagram.com/leona_vushnevska
TikTok - https://www.tiktok.com/@leona_vushnevska
Facebook - https://www.facebook.com/leona.vushnevska
Telegram - https://www.t.me/leona_v
Сайт - https://www.leona-v.com
розгорнути опис
згорнути опис
