Музика: Василь Лютий.
Текст: Сашко Обрій.
Осінь 2020
/Серце Бога/
Щось, в тісній грудині розпростерте,
пухне, мов нутро аеростата.
Кажуть, що воно зоветься серцем,
спалахом від нені і від тата.
Гранню з-під сорочки дише рвійно,
іскрами запалюючи ближніх.
В пломенях його цвіте барвінок,
дмухає в серця, пускає брижі.
Хай без перепон і без упину
з дня у день росте його офіра.
Я ж – до груби трісочок докину:
хай палахкотить стовпами віра.
Хай з очей у рідних рівним блиском
серце випромінюється ніжно.
В час хиткий, непевний, там де слизько,
хай в очах мигтить, мов запобіжник.
Хай притулком стане благовійним
для грудей палких і небайдужих.
Хай воно в серцях спиняє війни,
щоб ніхто в них світла не подужав!
В дні, коли – на дні, – мов у криниці:
морок, смуток, розпач і облога,
попри на́пасть, нищення і ницість
в грудях калатає Серце Бога.
© Сашко Обрій.
розгорнути опис
згорнути опис
