Сашко Обрій – Горіх

Що ж, друзі, радий представити вам свою другу пробу відеопера, власноруч змонтований кліп "Горіх" на мій однойменний вірш.
Другий кліп – це вже більша відповідальність, адже він має бути принаймні не гірше попереднього!
Зрештою, судити вам.

"Горіх" – це не просто вірш і кліп про дерево.
Спробувати уявити себе в образі, в єстві горіха - це напевно одна з найглибших філософій, яку не кожен зможе осягнути, але принаймні до неї варто прагнути! Горіх - це цілком такий собі невловимий дзен-буддизм...

Усіх, кому сподобався мій вірш і кліп, запрошую долучатися до моїх каналів:
- на фейсбуці: https://www.facebook.com/groups/sashkoobrij/
- в інстаграмі: https://www.instagram.com/sashko_obrij/
- в телеграмі: https://t.me/sashko_obriy_poetry
- на рожевому поетичному сайті: http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=10620

ГОРІХ

Життя, мов календар, – строкате і барвисте.
В нім є своя весна, і осінь, і зима...
Стою, – німий горіх. Скидаю тихо листя.
Кругом стоїть краса вогнисто-неземна.

Ще весни надійдуть, щоб жити і горіти.
Аби спізнать сповна просвітлення і гріх.
А з часом дітлахи труситимуть горіхи,
що вроджу ними я – крислатенький горіх
.
Ще гнутимуть вітри мене на перехрестях,
ламатимуть гілки, зриватимуть листву.
Та корінь мій – міцний. Тож вистою. Все решта
є справою часу, допоки я живу.

Допоки в жилах сік з терпкою гіркотою.
І крону зігріва світило угорі.
Я, скинувши не раз листву, ще тут постою,
де вруниться моріг на батьківський поріг.

Де мріють у степах тополі і горіхи.
Де видко: вдалині Волоський край проліг.
Де листю на мені ще барвами горіти,
щоб я спізнав життя у шурхоті доріг...

© Сашко Обрій.

#poetry #ukrainianpoetry #lirics #вірші #лірика #віршіукраїнською #сашкообрій #горіх #осінь #віршіпроосінь #осінняпоезія #autumn #autumnpoetry #декламація #віршочитання #відеокліп #відеопоезія #videopoetry #walnut_tree