Михайло Іванович Жук (нар. 2 жовтня 1883, Каховка — пом. 7 червня 1964, Одеса) — український графік, живописець, кераміст, поет, перекладач і педагог; член Асоціації революційного мистецтва України, Асоціації художників Червоної України у 1920-х роках та Спілки художників України з 1947 року; проректор Одеського художнього інституту.
У 1896—1899 роках навчався у Київській малювальній школі у Олександра Мурашка; у 1899—1900 роках студіював у Московському училищі живопису, скульптури та архітектури (викладачі Костянтин Коровін, Валентин Сєров). 1904 року із срібною медаллю закінчив Краківську академію мистецтв де навчався у Станіслава Виспянського, Яна Станіславського, Юзефа Мегоффера.
Наш Фейсбук: https://is.gd/DddaIS
У 1905–1916 роках викладав у Чернігівській приватній жіночій гімназії (вчитель малювання) та у духовній семінарії (серед його учнів був Павло Тичина). З 1917 по 1919 рік жив у Києві; 1917 року був одним із професорів-фундаторів Української академії мистецтв. У 1919—1925 роках знову у Чернігові. З 1925 року в Одесі — професор, у 1925–1932 роках — керівник графічної та керамічної майстерень художнього інституту; у 1932—1955 роках, з перервами — викладач малюнку, графіки та кераміки у художньому училищі.
Помер 7 червня 1964 року в Одесі.
Підпишіться на канал: https://www.youtube.com/channel/UCrAervu_vE5zGm2GMPJcttg?sub_confirmation=1
Живописець, графік, майстер кераміки, фотомитець, плакатист, поет, прозаїк, драматург, казкар, мистецтвознавець, літературний критик, мемуарист, педагог. Ім'я та творчість Михайла Жука, здається, завжди були відомі українцям. Але при цьому були заборонені й забуті, та поступово повертаються з небуття лише зараз.
Працював у галузі станкового живопису, книжкової і станкової графіки (малював у техніці дереворита, офорта, ксилографії), художньої кераміки (з кінця 1930-х років), плаката, екслібриса. Створив низку графічних панно, присвячених природі, зокрема рослиннному світу. Серед робіт:
«Яр на околиці Чернігова» (1895);
«Пейзаж з озером» (1899);
«Дівчина у кріслі» (1902);
«Гуцул» (1902);
«Жіночий портрет» (1903);
«Дівчина в польському костюмі» (1903);
«Жоржини» (1907, натюрморт; гуаш; Чернігівський літературно-меморіальний музей-заповідник М. М. Коцюбинського);
«Портрет батька» (1908, пастель);
«Чорне і біле» (1912);
«Казка» (1914);
«Син» (1915);
«Хризантеми» (1919, вугілля, акварель);
«Вид Московської області» (1919, пейзаж);
«Син» (1920);
«Автопортрети» (1928, суха голка; 1932; 1940-ві);
«Жіночий портрет» (1928, суха голка);
«Тюльпани» (1928, акварель);
ескізи розписів кераміки для порцелянових заводів Дулевського та інших (1930—1952).
панно
«Гвоздика» (1908);
«Каштан» (1908);
«Лілеї» (1908);
«Біле та чорне» (1912—1914, вугілля, пастель);
«Казка» (1914, вугілля, акварель);
«Чорнобривці» (1929);
«Хризантеми» (1929);
«Квіти» (1929);
плакати
«К. Маркс» (1920);
«Хто здав продподаток — обмінює лишки в кооперативі на крам» (1921);
«Тільки серп і молот знищуть смерть і голод» (1921);
«Заплати загальногромадський податок на зміцнення селянського господарства» (1922);
«Пятый Октябрь» (1922);
Намалював портрети відомих українських діячів літератури та мистецтва:
Миколи Біляшівського (1903, вугілля);
Богдана Лепкого (1903);
Михайла Коцюбинського (1907, пастель; 1909, олія; обидва — Чернігівський літературно-меморіальний музей-заповідник М. М. Коцюбинського);
Іллі Шрага (1911, пастель);
Миколи Шрага (1915, пастель);
Вадима Модзалевського (1916, пастель);
Леся Курбаса (1918, 1919);
Василя Чумака (1918—1919);
Миколи Лисенка (1919);
Павла Тичини (1919);
Олекси Слісаренка (1919);
Дмитра Загула (1919);
Юрія Меженка (1919);
Дмитра Тася (1919, вулілля, сангіна, акварель);
Григорія Сковороди (1920, 1925);
Лесі Українки (1920);
Миколи Хвильового (1925);
Володимира Сосюри (1925, вугілля, акварель);
Миколи Зерова (1925);
Івана Нечуя-Левицького (1925);
Пантелеймона Куліша (1925);
Марка Вовчка (1925);
Івана Франка (1925, літографія; 1927, туш, перо; Національний художній музей України);
Михайла Коцюбинського (1925; 1929);
Наталії Ужвій (1926,, силует; туш, акварель);
Володимира Винниченка (1928);
Василя Василька (1928);
Миколи Бажана (1929, силует, туш, бістр);
Василя Блакитного (1929);
Тараса Шевченка (1931);
Олекси Новаківського (1932);
Федора Кричевського (1932, офорт);
Георгія Нарбута (1932);
Віктора Пальмова (1932);
Миколи Бурачека (1932);
Михайла Бойчука (1932);
Юхима Михайлова (1932);
Миколи Пимоненка (1932, офорт);
Миколи Ґе (1932);
Марка Вороного (1930—1932).
Ілюстрував твори українських письменників. Оформив книгу «300 кращих українських пісень» (1904). У 1928 році виконав ювілеюну поштову марку на честь Коцюбинського.
Брав участь у мистецьких виставках з 1903 року (перша відбулася у Кракові). Персональні відбулися у Києві у 1904 (в залах Міського музею) і 1987 (посмертна) роках, Одесі у 1977 і 1993 роках (посмертні).
#МихайлоЖук #модерн #АртДеко #АртНуво #ДіанаКлочко
розгорнути опис
згорнути опис
