Ти прийди... Авторська декламація: Марія Карпик
#маріякарпик #вірш_поезія
Ти прийди…Я просто сяду поруч.
Мені не потрібна твоя поміч.
Тільки глянь щасливими очима,
Теплота твоя ще незгасима.
Як тоді, схилюсь на мужні плечі,
Не потрібні нам сердечні речі
Нашу ніч проведемо в мовчанні,
Поки не зійдуть промінці ранні.
Я скажу тобі усе думками:
Як тужу щораз сильніш з роками.
Вкутуюся в тишу довгі ночі
Та безсонно прикриваю очі.
Й розмовляю, хоч тебе немає.
І так час безутішно минає…
Із дня в день самотність огортає,
Й моя осінь у рядках спливає.
Ти питаєш як мені без тебе?
Уявляю, що я теж на небі.
На хмаринках пливемо обоє,
Й в цьому відчуваю щастя своє.
Просто, ти живеш в моїй уяві
І від того дні мої яскраві.
Відчуттям даєш мені пораду,
Й я, немов з тобою в райськім саду.
Ну, а в снах, любов свою приносиш,
Та взамін нічого вже не просиш.
Те кохання нас не розлучає:
Ти зі мною, хоч тебе немає.
Часто плачу…й витираєш сльози.
Ти казав, що це любові роси.
Якщо їх від почуття зливають,
То навколо квіти розквітають.
А я ллю тужливо їх у строки
.Й сивина вкриває мої роки…
Та твоєю гріюсь теплотою,
Бо в душі лишився ти зі мною.
розгорнути опис
згорнути опис
