Ще зовсім недавно російська мова була критерієм нормальності і ознакою цивілізованості. Вважалося, що російська була однією «з», якою артикулювалося універсальне. Але за 100 років саме в Україні з’ясувалося, що позичена у Маркса доктрина, яка була перетворена на гуманістичне вчення для людини в умовах колективного буття не є універсальним і не має відношення до гуманізму. Російська община виявилася інститутом деградації індивіда і середовищем дегуманізації людини. Ну і російський інтернаціоналізм виявився ширмою печерного російського нацизму – москалі кращі за всіх у світі просто тому, що вони москалі.
Більше того, у жовтні 2022 року, після того як Кремль вперше взяв відповідальність за ракетні обстріли українських міст з’ясувалося, що «Росія є терористичним режимом». Це, здавалося б кострубате формулювання «Росія є терористичним режимом» ставить головне запитання століття: це рускій народ є заручником колективного Путіна чи Владімір Владіміровіч є заручником руского народца?
Питання не риторичне, оскільки все показує на те, що Європа і Америка все більше переконуються, що так званий терористичний режим створений не групкою людей в Кремлі, а цілим народом. І якщо ніхто не покаже де і на якому етапі діти божі на просторах Євразії помилися, то ми заженемо себе у смисловий тупик і станемо заручниками власного сенсу: з терористами не розмовляють – терористів знищують.
Не те щоб ніхто не шукав відповіді на ці запитання, але всі вони зводяться до психологічного портрету Путіна, а потрібне осягнення філософії цілого народу. Чому цілий народ сам переляканий і намагається залякувати інших. Нескладно здогадатися, що росіяни вважають емоцію страху базовою для людини. Але чому вони так вважають? Мабуть, тому, що община передбачає делегування волі одній персоні, яка визначатиме як правильно і що таке добро. Витоками волі є не просто енергія, а й сумління. Якщо ви сумніваєтесь у власному сумлінні, то вам потрібний колективний орган, який би компенсував брак совісті і завжди був над вами як всевидяще око, яке пильнує засуджує і карає. ЦККПРС був аналогом такого ока.
У людини сумління і волі нема страху і навпаки у зневоленої особи страх є головним. Тому те з чим ми маємо справу це не зовсім тероризм, або краще сказати: не просто тероризм. Оскільки навіть ісламські салафіти і вахабіти не просто знищують і залякують, вони вірять, що несуть ДОБРО, нехай ця віра є хибною, але вони б’ються за ДОБРО.
Москалі ж б’ються за ЗЛО, і добре це усвідомлюють, вони хочуть довести, що людина є злом і світ є злом. Але! Вони не просто не артикулюють цього, а ретельно приховують, маскуючись ДОБРОМ. Це принципова відмінність російського тероризму від ісламського. Принципова!
Наступне. Ніхто стільки і так відкрито не звинувачує у заздрості інші народи як росіяни. Тільки це вони говорять про себе. Москалі все розуміють, розуміють, що делегували волю і притлумили сумління, і розуміють, що заздрять тим, хто цього не зробив, тому всіх звинувачують у заздрості.
Але є ще одне універсальне, яке насправді не є універсальним і є антигуманним як російський інтернаціоналізм. Це слава і героїзм. Зневолені і аморальні завжди прагнуть слави і мріють стати героями. Терор та війна – це спроба здобути славу і повернутися героєм. Нормальна людина не прагне слави, вона прагне проявити своє сумління і волю, і тому ми часто чуємо від людей волі, що вони на війні не вважають себе героями. Тому орден героя в Україні має бути замінений на відзнаку волі. Українці не є героями у цій війні, і вони не прийшли за славою на поле бою. Їх привело не поле бою сумління і воля.
Замість висновків. Світ шокований терором цілої держави, це ніяке не спонсорство тероризму. Але задача українців пояснити причину цього терору і вказати на людський порок, не ставлячи під сумнів божественну природу людини.
Навіяно теорією Oleksandr Novokhatskyi
https://www.facebook.com/profile.php?id=100000502778735
розгорнути опис
згорнути опис
