САМОТНЯ ГОЛУБКА. Авторська декламація : Марія Карпик
#маріякарпик #вірш_поезія
Ти відійшов назавжди в інший світ
,Сказав востанє: Пташечко лети!
І я знялась на крилах у політ,
Щоб досягти в самотності мети .
Я буду, любий, жити за нас двох
І нашими надіями пройду
.Мені твоє крило зростив вже Бог,
Щоби минати на путі біду.
Повторюю, все, що казав в ті дні.
Із тих порад свій починаю день.
В уяві бачу образ твій в вікні,
Хоча б отак навідуйся лишень.
Зостались нині всі твої слова
Молитвою розради у душі.
Окликнеш, й ніби я вже не вдова,
Й між нами не прокладено межі.
Твердив, що будеш поруч, лиш не плач,
Коли знемога ляже на плечі.
- Не обійму тебе уже , пробач!
Лише у снах з’являтимусь вночі...
.Й відкрию очі і маркотно знов.
І тиша навкруги лягла.
Мороз , немов би в душу увійшов,
Обмерзла навіть крапелька тепла.
І в’яже доля рядно самоти…
А попереду ще немало літ.
В безсилі чую: «Пташечко лети!»
І піднімаюсь знову у політ.
розгорнути опис
згорнути опис
