Нацистський термін, що означає мистецтво авангардистів, - "дегенеративне мистецтво". Адольф Гітлер вважав таке мистецтво більшовицьким, єврейським, антисоціальним, а тому дуже небезпечним для арійців.
Ілюстрована лекція Діани Клочко "Дегенеративне" мистецтво: знищені художники.
ЗМІСТ:
00:00:00:01 - Історія терміну
00:15:15:07 - тоталітарне мистецтво
00:38:54:02 - знищені митці
00:54:23:16 - відповіді на запитання
Виставка дегенеративного мистецтва 1937 року, проведена в Берліні, повинна була показати, наскільки огидними і недоречними були такі твори в Німеччині, що розвивається. Зараз можна назвати ці твори авангардистськими, але в той час авангардом, тобто такими, що йдуть попереду, вважали себе нацисти.
Підпишіться на канал: https://www.youtube.com/channel/UCrAervu_vE5zGm2GMPJcttg?sub_confirmation=1
Дегенеративне мистецтво, представлене в картинах, показувало людські образи спотвореними, безглуздими, а то й зовсім відсутніми. Це і послужило основним критерієм у виборі неугодних експонатів. У докір авторам ставилося знецінення людського дива і краси, небажання надихати своїми творами, закликати до подвигів, піднімати дух народу.
Прекрасне людське тіло як вершину мистецтва досліджували Лессінг і Хоггарт, Леонардо і Дюрер. У їхніх роботах описувалися навіть ідеальні пропорції людського тіла, що знову повертає нас до гармонії античності, яку пропагували нацисти. Заради цієї гармонії, чистоти раси і піддавалося такій жорстокій критиці дегенеративне мистецтво. Передбачалося, що картини, піддані засудженню, принижують людину, показують деградацію особистості, засуджувалося саме це, а не все авангардне мистецтво і новаторство.
Свого часу Клее пропонував уникнути цивілізації назад до справжнього коріння людства, передрікав крах західної культури. Адже дійсно, багато художників на той момент були захоплені етнічною творчістю, пристрастю до шаманізму і примітивністю диких племен. Наскільки це не здавалося б дивним, але заклики художників до примітивності, що звучали повсюдно, згладили звинувачення у створенні дегенеративного мистецтва.
До Гітлера багато хто засуджував мистецтво, яке знищує людську гідність, ідеальний образ, але такого гоніння і винищення до цього не було. Як би там не було, дегенеративне мистецтво вистояло, ми досі з інтересом, нехай і не завжди з розумінням розглядаємо його на виставках. Твори, засуджені нацистами, визнали шедеврами мистецтва. До слова, неугодні твори ніхто не знищив, більша частина з колекції дегенеративного мистецтва, вилучена нацистами, була продана в Америці, а частина згоріла при пожежі.
Нацистам, які намагалися всіх побудувати в шеренгу, був потрібен порядок у всьому, в тому числі і в мистецтві. Переваги економічні збігалися з політичними поглядами, для цього потрібна була впевненість, а дегенеративне мистецтво не давало того ґрунту. Таке мистецтво подобалося не багатьом, в результаті основну масу суспільства захопили псевдокласичним мистецтвом у зрозуміло вираженій формі. Таким чином, дегенеративне мистецтво - це все, що не вкладалося в рамки звичного сприйняття нацистів.
Проведена в Мюнхені виставка, влаштована з метою показати всю огидність такого мистецтва, викликала величезний ажіотаж, протягом року її відвідали більше трьох мільйонів чоловік. Одночасно, для більшого контрасту, в Палаці мистецтв, провели виставку "Найбільше німецьке мистецтво". На виставці було представлено понад 900 експонатів, відібраних особисто Адольфом Гітлером. На полотнах зображувалися маршируючі солдати з прапорами Німеччини, сцени сільського та міського життя, оголені жінки з характерною нордичною зовнішністю і багато чого з того, що в понятті нацистів могло зацікавити добропорядного німецького громадянина. За кілька років таких гонінь Гітлеру вдалося викликати небувалий інтерес до мистецтва авангарду.
Крім полотен живописців до дегенеративного мистецтва віднесли скульптуру, музику, кінематограф. Все, що, на думку нацистів, було збитковим, негідним, низьким, було класифіковано як дегенеративне мистецтво.
Наш Фейсбук: https://is.gd/DddaIS
Діана Клочко — мистецтвознавиця, авторка багатьох статей у газеті «День», журналах «Книжник-review», «Книжковий клуб» «ARTLine». Більше десяти років займалася видавничою справою, створювала видавництва, авторські проекти (зокрема — альбоми про творчість Йогана Пінзеля, Владислава Городецького, Ольги Рапай, Сергія Параджанова, дерев’яну архітектуру Японії та України, путівники і серії перекладів), була експертом та членом журі конкурсів, започаткувала перекладацьку премію Metaphora.
Пише есеї, присвячені різним аспектам творчості Пінзеля (книга "65 українських шедеврів. Визнані й неявні", есей "Про сходи, що зникли, але є", та ін).
#Баугауз #ДегенеративноеИскусство #тоталітаризм #диктатура #пропаганда #фашизм #соцреалізм #нацизм #авнгард #сталинизм #ДіанаКлочко
розгорнути опис
згорнути опис
