Прокидаєшся від враження, що в тебе землетрус. Але у нашому випадку так трапилося – зараз кажу це вже посміхаючись – що ми буквально за тиждень до цього пережили землетрус в Тбілісі в Грузії. І ми повернулися з Грузії буквально за 4 дні до війни.
Я точно пам’ятаю свої перші слова. Дружина задає мені питання: «Вадик, що це?»
І моя перша відповідь була: «Оксано, це війна»
Далі що? Далі підготовка, збори, виїзд на роботу, підготовка до евакуації, до переведення установи на роботу у воєнний час. Тобто усі класичні дії, які потрібно було зробити.
Самий більший страх у мене був на 7 день. Страху не було коли москалі викинули десант. Страху не було. Вони ж ідіоти – у нас там лісу вже давно немає, куди ви викидаєте? Не було страху коли другий раз заход був (десанту). Не було страху. Страх був тоді, коли вночі прямо біля нас ударили ракетами. Був настільки потужний вибух і прийшло розуміння, що б’ють не по військовим об’єктам, а б’ють просто по населеним пунктам.
Історично склалося так, що будь які військові дії, які вела росія, більше скажу – московщина, безпосередньо з Україну, на українських теренах – вони завжди закінчувалися катастрофою для москви.
Після війни в Європі має з’явитися попит на українське. Попит пов’язаний з народом-переможцем, пов’язаний з перемогою над імперією зла, над тиранією, над східним ведмедем з балалайкою… це теж. Але цю ідею має подати український культурний простір. Якщо ми її не закладемо, то буквально рік-півтора по закінченню війни і в дослідницькому дискурсі буде з’являтися інша ідея: «які причини спонукали росію напасти на Україну?» Тобто не буде «як Україна відбивалася?» та все інше. А буде саме дискурс – чому росія напала?
І з нашої точки зору, зараз потрібно відпрацьовувати не дати можливості появи цього дискурсу.
Має бути одна ідея: яким чином маленька Україна змогла перемогти велику країну (росію)?
Яким чином оця маленька, але згуртована країна оце все переламала?
#IndependenceDays
розгорнути опис
згорнути опис
