Моя Україна. Авторська декламація:Марія Карпик
#МаріяКарпик #поезія_вірші
У світ прийшла весна-красна
А на моїй землі війна...
Ще білий сніг кругом лежить,
А в нас ядучий дим димить.
А нам так хочеться весни,
Краси її та дщивини.
Щоб дзюркотали скрізь струмки...
Та натомість - ракет штрихи.
Озимина десь зеленить
Й травичка килимом лежить.
А мій край від ракет гуде
І знищується все святе.
Там, де гуляла я не раз
Й вражав пейзаж узором нас
Тепер палає все в вогні,
Й він лше в спогадах мені.
Десь була хата й вже нема.
Світило согце - зараз тьма.
Навкруг печаль й стоять дими.
Прокинемось чи завтра ми?!
Колись, це було так давно,
таке я бачила в кіно.
А нині - яв.В плачі молись...
Невже це фільм мені приснивсь.
Й це бездихане вже дитя,
І материнських сліз лиття.
Як їй сказать: Вже не зігріть!
А вона тулить: Поможіть!
А он там жінка без ноги.
Вона стогнала й не втямки
Чи та нога ще десь лежить
А може їй ще хвильку жить.
Хотіла, щоби це був сон
і наяву змінився фон:
Й щоб там , де вирви та вогонь,
цвіла краса рясних бездонь.
розгорнути опис
згорнути опис
