Любомир Grailo читає вірш Олександра Положинського
Я хочу щоб моя куля
Поцілила в серце ворога
Щоб не рахувала зозуля
Щоб він заплатив - дорого
Я хочу щоб мої гармати
Його розривали на клапті
Щоб тільки шматки і шмати
Щоб тільки шмарклі й лапті
Я хочу щоби моя Стугна
Спалила його до вугілля
Щоб сльози стогін і туга
Стали платою за свавілля
Я хочу щоб ніж мій гострий
Проникнув у грішну душу
Я його не кликав у гості
Тепер убивати мушу
Я хочу щоб кляті приблуди
Обдурені й свідомі
Не виникали з нікуди
Ніколи в моєму домі
Я хочу щоб мої діти
Не плакали й не боялись
Щоб завжди могли радіти
Щоб завжди могли й сміялись
Я хочу щоб моя країна
Звільнилась від клятих обіймів
Щоб минула війна і руїна
Щоб минули руїни та війни
Я хочу пожити в мирі
Я хочу пожити в світі
Де люди привітні й щирі
А злі й підступні… вбиті
розгорнути опис
згорнути опис
