Юля Ульянова — поетеса і авторка книги Шторм. Книга «Шторм» — це збірник поезії та прози, які Юля писала з 2013 по 2020. У ній є 4 розділи, присвячені різним тематикам: історії, любовна лірика, звернення авторки до себе, звернення авторки до читача.
Зміст:
00:00:20 - Сьогодні мені снилося море
00:40:19 - У твоєму вікні - небо
01:11:20 - Суха земля, як я від тебе втомилася
02:23:19 - Ти читав мій останній вірш?
03:29:00 - Наші діти…
04:16:00 - ВІЙНА
07:46:10 - Молитва
09:30:11 - Буревій
⠀
«Тут можна знайти історії про глибокі океани, які зустрічалися мені в людях. Про глибину, яку я знаходила в собі. Про глибину в кожному з нас. Я хочу, щоб на цих сторінках кожен міг знайти послання особисто для себе, відчути любов між рядків».
Вірші, прочитані на вечері "Діалектика: поетичні читання з відповідями та питаннями" у Львові в арт-центрі Дзиґа / Dzyga
Підпишіться на канал: https://www.youtube.com/channel/UCrAervu_vE5zGm2GMPJcttg?sub_confirmation=1
ІНТЕРВ'Ю З ЮЛЕЮ УЛЬЯНОВОЮ
Розкажи, де ти зараз територіально, як твій емоційний стан?
Майже від початку війни я перебуваю у Львові. Емоційний стан — нестабільний. Від несамовитого бажання жити і не здаватися, до відчуття німого паралізуючого жаху, по декілька разів за день. На початку війни я не плакала, у мене був сильний прилив адреналіну, надто сильний. Потім була сильна депресивна «яма» і дереалізація. А зараз я багато плачу і багато відчуваю, намагаюсь працювати і щось створювати. Але все одно по декілька разів на день у рандомний момент у будь-якому місці починаю плакати.
Чому ви вирішили поїхати з Одеси? Чи сумуєш за містом?
Сумую, дуже. Ми вирішили виїжджати в перші години. Але я ще хотіла допомогти в Одеському художньому музеї, де працювала, тому ми виїхали лише пізно ввечері 24-го. Взагалі, ми з партнером думали їхати за 2 тижні до початку війни, бо розуміли, що щось наближається.
Але ми зробили помилку, бо довірились думці іншої людини, яка була переконана, що нічого не буде. Смішно, що саме ця людина в результаті виїхала з країни в перші години після того, як почалася війна. Це навчило покладатися лише на себе.
Виїхати з Одеси було логічно, ми живемо там в першій лінії до моря, і наш будинок ризикує першим «зустрічати» рускіє воєнниє кораблі. Сподіваюся, наш будинок їх всі до одного пошле, куди треба, і ми повернемося у нього.
Розкажи, як змінилось твоє життя або сприйняття себе як поетиси після того, як вийшла у світ твоя збірка «Шторм»?
Перш за все, я усвідомила себе поетесою, по-справжньому. Зрозуміла, що мене цікавить письменницька кар’єра і що книга — тільки початок. З виходом «Шторму» я почала серйозніше ставитися до своєї діяльності, розглядати її як повноцінну роботу, якою вона і стала. Ну, а там вже пішло-поїхало: друга збірка пишеться.
Знаю, що ти плануєш видавати другу збірку, на якому зараз етапі?
Вона впевнено пишеться. До війни я думала, що допишу ще декілька віршів і можна видавати. Але зараз почалася нова, болісна сторінка моєї творчості. Поки не знаю, куди вона мене заведе. Я вже придумала назву, але потім здійснила перехід на українську – і тепер стара назва не підходить.
Також була ідея обкладинки, але вона була пов’язана з назвою. Тож тепер я на декілька кроків назад у цьому процесі, але нікуди не поспішаю. Видам другу збірку, коли відчую, що вона завершена.
Як вплинула війна на твою творчість? Бо для деяких поетів та поетес — це можливість висловлювати, рефлексувати через поезію, а дехто навпаки — не може нічого писати.
У перший день війни я прощалася зі своєю найближчою подругою, вона теж поетеса. Я обійняла її і сказала: «Ну що, тепер ми станемо поетесами, які писали під час війни, потім книги видамо». Вона тоді, як виявилося, розізлилася на ці слова, мовляв які вірші, коли тут війна; а я була впевнена, що писатиму без упину.
Сталося навпаки: подруга продуктивна як ніколи, а я за час війни написала поки що два вірші. Спробую ще працювати над прозою: до війни почала писати повість, задум масштабний. Але поки зайнялася курсом, тому не пишу. Здебільшого поки що я відчуваю пустоту, ніби частина мене помирає разом з цими нелюдськими подіями. А я просто спостерігаю, і стараюся, щоб ця пустота мене не поглинула. Не пишеться, плачеться.
Що ти зробиш першим, коли Україна переможе у війні?
Поїду обіймати тата. (Знову плачу).
Кореспондент Української Служби Информації @Олександра Ковтуцька спілкувалась з поетесою Юлею Ульяновою.
Наш Фейсбук: https://is.gd/DddaIS
#вірші #поезія #БУРЕВІЙ #ЮляУльянова #КнигаШторм #молитва #Українською #Дзиґа #Dzyga
розгорнути опис
згорнути опис
