Інколи гарний вірш лежить роками чекаючи на свою мелодію, а буває, що мелодія звучить просто у першому прочитанні, як у випадку з віршом шістнадцятилітньої Марусі Щербини з Горенич.
«Це трагічний вірш. Він писався, коли було дуже важко. Я могла провести той день інакше. Я поспішала додому... В такі миті, коли хочеться лише плакати, ми стримуємо сльози і віримо, що все буде добре!» - Маруся Щербина https://instagr.am/marusya_shcherbyna
Будемо вдячні за відгуки та поширення!
Підписуйтеся на наш канал: http://bit.ly/telnyuksubscribe
Гарний до болю вечір.
Я відчуваю втому.
Вона обіймає за плечі.
Я мусила бути вдома...
І в серці мав бути квітень,
А так там і досі лютий.
Я більше не можу любити,
Мені щось здавлює груди.
Мені щось стримує сльози.
Вони не течуть назовні.
Мене зупинили морози
Десь на початку льодовні.
Мені сняться кімнати вдома,
Як теплий солодкий спогад.
А потім жахи із кров'ю,
Вибух, тіла, тривога.
А інколи сниться сонце,
Весна, шлях назад, перемога.
І прапор в маленькій долоньці.
І добре обличчя Бога...
https://instagr.am/p/CcBDz4wNYxR
#тельнюк #слухайсвоє #слухайукраїнське
facebook: https://fb.me/telnyuksisters
twitter: https://twitter.com/telnyuk_sisters
instagram: http://instagr.am/telnyuk_sisters
telegram: https://t.me/telnyuksisters
розгорнути опис
згорнути опис
