Пісня на уривок з «Енеїди» Івана Котляревського - текст, який безжально оголює людські вади, лицемірство, жадобу й моральну гниль. Мені було принципово не «пригладжувати» цей фрагмент, а навпаки - підкреслити його пекельну образність і чорну іронію.
Музично це суміш darkwave, gothic neoclassical та horror punk: похмурі синтезатори, неокласичні темні гармонії, різкий панковий нерв і відчуття спуску на саме дно. Я намагався передати атмосферу казанів, смоли, вогню й крику, але так, щоб ці образи звучали сучасно й боляче актуально.
Це не просто трек - це діалог із класикою крізь морок, злість і гротеск. Котляревський тут не музейний, а живий, жорсткий і невблаганний.
Слухайте, діліться враженнями й напишіть, чи відчули ви цей холод і жар одночасно. Для мене важливо знати, як цей текст і ця музика відгукнулися вам.
розгорнути опис
згорнути опис
