Виступ кандидатки історичних наук, співробітниці Інституту історії України НАН України Оксани Юркової під час брифінгу «Геноцид поза цифрами: фальсифікація інформації про Голодомор між суспільством, державою та науковою етикою» 23 грудня 2021 р.
неправдиві дані та фальсифікації, які просуваються від імені Музею у виданні «Геноцид українців 1932-1933 за матеріалами досудових розслідувань», унаочнили низку фахових та репутаційних проблем. Книга не є і не може бути науковим виданням, як це позначено у її вихідних даних. Порушені елементарні засади джерелознавства та археографічні правила підготовки та видання документів.
Відповідати на питання про кількість загиблих внаслідок Голодомору та голодів 1921-1923 та 1946-1947 рр. взялись нефахівці. Серед тих, хто поставив підписи під опублікованим Висновком комплексної судової історико-криміналістичної експертизи від 10.12.2020 № 979, немає жодного демографа. Фахові компетенції підписантів суттєво перевищені.
Фахові дослідники не фальсифікують документи. Натомість в даному виданні фальсифікації стали буденною справою. Посилання на архіви та літературу не доводять те, про що йдеться у тексті, а, навпаки, спростовують твердження експертиз.
Фахові дослідники не вдаються до маніпуляцій та перекручень. Натомість в даному виданні наявна низка маніпуляцій з історичними джерелами та літературою. Експерти та упорядники для обґрунтування власної концепції підбирали потрібні дані та водночас відкидали або замовчували те, що до концепції не вписувалось.
Фахові дослідники вміють працювати з різними типами історичних джерел. Натомість в даному виданні в один ряд поставлені та оцінюються як рівнозначно достовірні чутки та перекази, вибиті під час допитів у 1937 р. так звані «свідчення», записані через багато років після трагедії спогади очевидців, газетна стаття без будь-яких посилань, наукові праці, причому останні – дуже часто сфальшовані.
Фахівці не плагіатять. Натомість в текстах експертиз 2020 р. легко впізнати «шматки» текстів, взяті з експертиз 2009 р. Дякуємо упорядникам скандального видання, що унаочнили такі речі.
Все це зводить нанівець наукову репутацію тих істориків, які поставили свої підписи під опублікованими експертизами 2020 р. Адже якщо вони це підписали, то вони або свідомі фальсифікатори і маніпулятори, або їхній фаховий рівень настільки низький, що вони ці фальсифікації і маніпуляції не побачили.
«Так, можливий також варіант, що дослідники давали інші тексти, але упорядники їх, так би мовити, «вдосконалили». Втім, минуло вже достатньо часу, щоб підписанти могли голосно заявити, що їхні тексти – сфальшовані, та відізвати свої підписи. На жаль, цього не сталось. Отже, вони погодились бути співучасниками фальшування та маніпуляцій. Відповідно, жодної довіри до підписантів як до фахових істориків далі немає. Якщо вони дозволили собі нехтувати фаховістю у текстах досудових експертиз, то, виходить, не можна довіряти також їхнім попереднім публікаціям», – додала науковиця.
Джерело: Український кризовий медіа центр
Наш сайт http://likbez.org.ua
Підписуйтесь на наш канал https://www.youtube.com/channel/UCC79Pc5Wo6DRjV9sI5pIjlQ
розгорнути опис
згорнути опис
