Дві долі. Любовна лірика. Авторська декламація: Марія Карпик
#МаріяКарпик #любовнаЛірика #авторськадекламація
Так, інколи, буває на житті,
Що часто ми не з тими ділим долю.
Й коли кохання стрінем на путі -
Вже надвечір’я. Й грієм в мрії волю.
Тепло обгорне з болем пополам,
Страждання грає щемкою струною.
І враз відчую, що сама, й ти сам...
Обоє йшли невірною тропою.
І руки обіймуть уже чужі.
Не твої губи будуть цілувати.
Й прокинусь, раптом, на тремкій межі:
З нелюбим жити, чи тебе впускати?
І ти, десь там, відчуєш пустоту,
Закрившись, будеш мріями блукати:
Й себе терзати, що кохав не ту,
Як же не міг любов свою пізнати.
В її очах шукатимеш мої.
Не прагнути єднання й віддалятись.
І схолодить тебе тепло її,
Двом все складніше буде залишатись.
Заходитимеш в серце моє й сни.
А я в твоїх буду тебе чекати…
Та чи зігріють промені весни ,
Як в різних долях будемо блукати.
Життя ітиме звичним вже руслом:
Робота, друзі, різні вподобання .
Та чи наповниться душа теплом,
Коли не поруч з нами є кохання?!
Коли щодень без мене, й я одна…
Й думки про двох сльозами проводжаєм.
Як скрипкою натягнута струна,
Й ми лиш, таємно, душами кохаєм.
І той, що поряд, вже давно не мій.
Він дивиться з любов’ю в чужі очі.
Я ж - потонула в океані мрій.
І не його жадаю, снів щоночі.
Музика з вільних джерел ЮТУБа
розгорнути опис
згорнути опис
