Легенд про появу вишитої сорочки чимало.
Всіх їх об’єднує один мотив: лютувала хвороба. Легенда розповідає, що саме вишиті символи на білому полотні врятували. У такій формі (у вигляді легенди) українці закріпили основне значення, функції вишиванки — сакральну місію, захист від лихого ока, хвороби, біди.
Одна легенда розповідає, що в українське село 13 чортів принесли 13 хвороб, від яких помирали усі. Пошесть викошувала цілі родини. Так, із колись велелюдного роду місцевого коваля залишилась мати й найменша дочка. Дитина все слабшала, танучи на очах. Мати билась у молитвах, закликаючи Небесну Матір зглянутися над матір’ю земною. За легендою одного ранку на світанку панна у білому сяйві наказала удовиці вишити на своїй та дитячій сорочці 40 хрестів червоними й чорними нитками довкола горловини, аби хвороба не прийшла через голову, довкола низу рукавів (аби напасть не прийшла через руки), по вирізу на грудях (аби не хворіла душа), по низу вишиванки, аби захистити ноги. Хрести мали бути великими, яскравими, щоб чорти побачили їх. За легендою, вдовиця швидко кинулась вишивати. Дитина була вже присмерті, коли жінка зробила останній стібок хрестику, накинула вишиванку на голову. Щічки дочки відразу порожевіли, а дихання стало рівнішим. На радощах вдовиця кинулась розповідати спосіб порятунку вцілілим односельцям. Але ніхто їй не повірив, бо вважали, що та від горя збожеволіла. Лише пару сиріток довірились жінці, кинувшись вишивати хрестики. Тільки тоді, коли із сиріт ніхто не захворів, недовірливі односельці поспіхом вишивали хрести на вишиванках рідних
розгорнути опис
згорнути опис
