Якщо двері в котрі ти стукаєш тобі не відкривають, то варто стукати в інші двері!
Підтримайте розвиток #ТАТОВЛОГ - Patreon - https://www.patreon.com/TatoVlog
А також:
Приват Банк (UAH) - 5363 5426 0256 5054
Monobank (UAH) - 5375 4141 1320 7004
ДЯКУЮ!
00:00 - Вступ.
00:10 - Приклади наполегливості і крутого результату.
01:09 - Процес важливіший.
02:58 - Не потрібно дітей берегти від всього.
04:12 - Повчання батька 7 дітей
05:49 - Поради для виховання
07:53 - Я тобі дякую!!!
Пісня з відео: Drop Back. Взято з каналу: vaisnava. Ліцензія - не надана. Перевірено на сайті: https://eproves.com
Я не знаю жодної людини, котра ЛЕГКО - з ПЕРШОГО РАЗУ досягла б якогось ЗНАЧНОГО успіху. Кожна людина мусить пройти певний ШЛЯХ, до того як отримає дійсно значимий та довготривалий результат.
Дітей потрібно вчити завжди налаштовуватись на ПРОЦЕС, А НЕ НА ШВИДКІ РЕЗУЛЬТАТИ!
Процес цінний! Бо процес - це сукупність подій, котрі, хоча й можуть часом розчаровувати, але й водночас вони загартовують, навчають, роблять людину зрілою і стійкою. І дітей в тому числі.
Але ось в чому парадокс. Кожен з нас хоче мати справу зі зрілими людьми, котрі не бояться відповідальності, та на котрих можна покластись.
АЛЕ батьки часто всіляко заважають своїм дітям бути такими людьми.
ЯК?
МИ - БАТЬКИ є найпершими людьми, котрі мають дитину підготовлювати до реального життя.
Тому ми з вами мусимо прийняти той факт, що життя - “не проста штука” не тільки для нас, але й для наших дітей.
Так… я розумію, що батьки хочуть для своїх дорогих діточок тільки легкого життєвого шляху. Так і бажають на днях народженнях, молодятам під час весілля, при вступі до ВУЗу, чи на фірму, або на початку якоїсь власної справи.
Кажуть типу: - “Ну доню, нехай тобі все буде легко і просто”. “Давай синку, ні цвяха, ні жезла”. І таке подібне.
Мало того… щоб не бути голослівними, батьки пильнують, щоб дитя, не дай Боже десь не вскочило в халепу, щоб ніхто не образив, криво щоб хто не подивився.
Батьки підстраховують щоб дитинку ніхто не зранив…., навіть коли дитинці третій десяток пішов і у них вже є свої діти.
Я розумію батьків, котрі щиро бажають дітям добра. Але не варто їх берегти від всього на світі.
Тут є два варіанти:
ПЕРШИЙ
Батьки вирішують ВСЕ І ЗАВЖДИ ЗАМІСТЬ своїх дітей спираючись на свій суб’єктивний досвід. Вони демонструють своє незадоволення, коли діти вирішують діяти “по своєму”, а тим більше коли ті помиляються. Намагаються контролювати кожен крок дитини і розповідають що, коли і як робити.
АБО ДРУГИЙ
Батьки дають можливість дітям рухатись своїм власним шляхом - пізнавати життя шляхом проб і помилок, здобувати свій унікальний досвід, приймати свої складні рішення і отримувати результати від них.
Вони не байдужі до дітей, вони уважні до процесів, що відбуваються і готові вчасно підставити своє плече. Але все таки дають можливість своїм дорогим дітям прожити самостійно необхідні труднощі.
Обидва варіанти емоційно складні для батьків. Але варто обрати один з них - оцінивши наслідки обох, що по любому повпливають в майбутньому на стосунки з дітьми.
Один мій добрий друг, батько семи дітей одного разу сказав: - “Перше чого я вчу своїх дітей - це що життя несправедливе”. При цьому він завжди на готові щоб допомогти за необхідності своїм дітям. Але й дозволяє викликам БУТИ в їх житті. Пильнує, навчає і допомагає приймати рішення - але тримає певну дистанцію, щоб діти вчились ті виклики долати самостійно.
Питання - мій друг краще знає як жити ніж його діти? Звичайно що так!
Він може “махом руки” вирішити більшість їхніх дитячих проблем? Так - часто може!
Але чи зробить він їм краще, коли буде так діяти? Ні! Насправді він зробить для них ведмежу послугу.
Бо він розуміє, що настане момент, коли його поряд не буде. І як би він не хотів, щоб діти жили безтурботним життям, цього бути не може апріорі. І в інтересах дітей, щоб їх батько дозволив конкретним обставинам в їх житті спричиняти їм біль, незручності та неприємності. Їм необхідно пройти самостійно свій шлях і здобути відповідні знання та навички.
Батько ж має тільки за необхідності підказали, порадити і в міру допомогти.
В іншому випадку вже дорослі життєві труднощі можуть стати непідйомними для дітей, а одна з них колись може й стати тим “контрольним пострілом”, після якого оговтатись буде дуже важко.
Краще в малому віці наробити помилок і навчитись на них, ніж у дорослому віці їх наробити, але пожати більш гіркі наслідки.
Батько - тренер до РЕАЛЬНОГО ЖИТТЯ!
Але ЖОДЕН тренер не працює замість учня.
Пам’ятаєш принцип?
Зроби сам, щоб учень бачив, як ти робиш
Зроби ту справу разом з учнем
Спостерігай як учень робить справу самостійно.
Май повагу процесу. Тому процесу в котрому учень вчиться. Бо вчиться він не тільки конкретно тій справі чи ремеслу, а вчиться вчитись, працювати, доробляти до кінця, помилятись і виправляти помилки. Це все необхідно пройти. Не підганяй і не критикуй.
розгорнути опис
згорнути опис
