На теренах людської долі
Лежить моя свята земля.
Все тягне до небес тополі,
І хлібом золотить поля.
Така багата і Пречиста,
Благословенна і свята.
Узором вкладена з намиста
Самого Господа Христа.
Вона, як істина – правдива.
Незламна і завжди жива.
Ще молода, а уже сива.
Перестраждала всі дива.
Її терзаємо у чварах,
Зневолюємо у багні.
А скільки раз в колючих нарах
Вона палала у вогні!
Та на коліна не вставала,
Який би ворог ззовні пнув.
Із попелища воскресала -
Народний дух кайдани гнув.
Ми захищаємо єдино
Від хижих зайд неньку свою.
В час війн єднаємось родинно
І на смерть стоїмо в бою.
Моя велична Україна!
Стеблинка рідного тепла.
Щоб твоя мова солов’їна
У поколіннях всіх жила.
Щоб красувалася над світом
Й дзвінкої пісні голос плив.
І колосились щедрим цвітом
Рясні ряди пшеничних нив.
Щоб в Божій вірі крокувала
Моя Вкраїна крізь роки,
Та горя й болю вже не знала
Цвіла й міцніла на віки!
Читає автор.
Відеомонтаж Ігор Казмірчук
Фото з відкритих джерел
Музика з фонотеки Ютуб
Відеозаготовки з сайтів:
pexels.com, pixabay.com, https://www.youtube.com/c/Kamella/playlists
розгорнути опис
згорнути опис
