- [ ] Шпиці - архипелаг скель на Чорногорі, який нагадує скелет великого дракона! Вражаюче місце, де туман розсіюється і знову приходить до нас протягом всього однієї хвилини! То ми бачимо гарний вигляд у далечінь, а то його немає взагалі! Виїжджаємо ми з Яремча і їдемо до Спортивно-оздоровчої бази Заросляк, що у Ворохті! Але до самої бази не доїжджаємо 2 км, залишаємо авто біля мостику та прямуємо однією з найкращих стежок на Чорногору з плавним набором висоти та відсутністю людей! Але на цій стежці є свої особливості, які потрібно знати! Через 1 км трекінгу ми вже на полонині Маришевська, де колись вирувало життя! І на цій полонині є місця, де дуже багато болота, навіть в теплу пору року! Не все так плачевно, як перед Несамовитим, але також можна добряче намочити ноги, тому рекомендую обходити болото верхом зліва, де проглядаються маленькі стежечки! З полонини дуже приємних 2 км лісом, практично без набору висоти, аж поки ми не впремся в хребет! Наступний кілометр найважчий, 500 метрів набору менше, ніж за 1 км. Стежка веде крізь зарості альпійської сосни! Вийшовши на масив, залишається ще близько 1 кілометра, проте хмари вже чорні і скоро піде дощ! Люблю попадати в грозу на Чорногорі, оскільки після грози дуже екзотична картинка гір. Зверху чорні хмари, а знизу туман добавляють такої пейзажності, що заради цього можна й помокнути! Але звісно ж треба бути готовим та мати відповідний одяг! Літаючи над загадковими Шпицями, які то видно, то не видно, крізь туман, здається, ніби це найкращі миті... В такі моменти все зупиняється і ти просто хочеш бути тут, в моменті! Ми гонимось за якістю наших камер, кожного року хочу собі купляти нового дрона, ще швидшого, з більшою камерою, але ніяка лінза, поки що, не передає тієї справжньої краси, яка в нас перед очима! Ми маримо Індонезією чи Ісландію, не знаючи, які чарівні скелі є в наших Карпатах! В таких місцях ти отримуєш натхнення на місяць, щоб далі йти своїм життєвим шляхом, але йти впевнено та ділитися позитивними емоціями з інишими! Хіба багато нам потрібно для щастя? Приємні люди поруч та піти кудись далеко, в ідеалі туди, де ще ніколи не був! Почілили на Шпицях та йдемо далі Чорногірським масивом, через 800 метрів гора - Ребра, 2001 метр над рівнем моря, де ми також весною катались на лижах! Зараз вигляди сховані в тумані, проте так ще цікавіше! Через декілька кроків, коли вже 9-та вечора, ми бачимо знизу озеро Бребенескул, біля якого ми будемо ночувати! Озеро вважається найвищим в Україні, якщо не рахувати малесеньке озеро Ведмеже, що на Гутин-Томнатику зі сторони Лугів!
- [ ] На озері Бребенескул нас чекала гроза та ми всі повністю промокли! Під час грози якось намагались розкласти палатку, яку ставили на реальному болоті, але як тільки всі залізли всередину та переоділися, то стало трішки комфортніше! Як тільки ми вийшли з палатку, побачили неймовірне - веселку, яка пила воду з нашого озера! Останні промені сонця попали на водойму, а ми пішли готувати їсти та відпочивати! Ранок був чарівним, на хребет виходити не хотілось, оскільки спочатку все було в тумані, але згодом, коли засвітило сонце, ми ніби в раю! З усіх високогірних озер Бребенескул мені подобається найбільше! Хочеться приходити сюди знову і знову! А от на Несамовите взагалі не тягне! Як і місця Сили, є з негативною та прзитивною енергетикою! От мені найбільше до вподоби Шпиці та Вухатий камінь, хоча Костел також завжди захоплював! Назад ми йдемо по пеуельному сонцю, проте роздивляємось як слід і Ребра і Шпиці і навіть, Великі Кізли! Наступного разу над Кізлами також політаємо дроном!, там скелі не такі туристичні, проте дуже красиві та неповторні!
розгорнути опис
згорнути опис
