У 1988-1990 роках парламенти радянських республік почали проголошувати суверенітети, які засвідчували вищість національних законів над союзними. Першими це зробили Естонія, Литва, Латвія, Азербайджан і Грузія. Український дисидент і депутат В’ячеслав Чорновіл почав переконувати своїх колег-опозиціонерів, що настав час і для України.
Поки українські парламентарі дискутували над текстом Декларації про суверенітет, до Києва завітала прем’єр-міністерка Великобританії Маргарет Тетчер. Вона стала першим іноземним лідером високого рангу, який з офіційним візитом відвідав Верховну Раду УРСР.
Під час візиту Тетчер чітко дала зрозуміти: вона бачить Україну лише у складі СРСР. Коли її запитали, чи з’явиться колись посольство України в Лондоні, залізна леді відповіла: у нас немає посольства Каліфорнії. Тоді на Заході не дуже вірили в Україну і бачили її лише «штатом», а не самостійною країною.
Іронія полягала в тому, що вже через два дні після візиту Маргарет Тетчер, про свій суверенітет оголосила Російська Федерація.
Це стало додатковим аргументом для багатьох українських комуністів, які ще сумнівалися у доцільності проголошення суверенітету української держави.
Зрештою 16 липня 1990 року український парламент більшістю голосів проголосив Декларацію про державний суверенітет України і долучився до так званого «параду суверенітетів».
Цей день, по суті, став точкою відліку виходу України з-під влади Радянського Союзу. Згодом американський політолог Збігнєв Бжезінський назвав цю Декларацію «першим цвяхом у домовину СССР».
Через рік розгублені комуністи не придумали нічого кращого, ніж вшанувати першу річницю українського суверенітету покладанням квітів до пам’ятників Леніну.
Як Україна сприяла розпаду Радянського Союзу і зробила перший крок у звільненні з-під ярма тюрми народів — дивіться у шостій серії проєкту «10 Днів незалежності України»
Проєкт реалізовано Центром досліджень визвольного руху за підтримки Українського культурного фонду.
Над проєктом працювали:
Володимир В'ятрович — автор та ведучий
Андрій Сайчук — сценарист
Леся Вакулюк — сценаристка
Яків Любчич — режисер
Михайло Смуток — виконавчий продюсер
Олександр Попенко — оператор
Костянтин Пузанкін — дизайнер
Олександр Климань — звукорежисер та композитор
Юлія Білоус, Катерина Бєслік — стиль
Кіра Лєтова, Олександра Корченкова — грим
Тетяна Колісник — редакторка соціальних мереж
Володимир Бірчак, Олеся Ісаюк — наукові консультанти
Микола Попелуха — редактор архіву
Ігор Малахов — режисер архіву
Ярина Ясиневич — продюсерка
Лідія Тополевська — фінансистка
Анна Олійник — директорка
Дмитро Гузій — юридична підтримка
#10днів_незалежності #історія_україни #відновлення_незалежності
розгорнути опис
згорнути опис
