Михтодю Волинцю 95 років. Він мешкає у Ворзелі біля Києва, а народився 3 березня 1926 року в селі Іванівка на Житомирщині. Поет, який бачив Голодомор, німецьку окупацію та прихід радянської влади. Через її безчинства та грабування односельчан, звільнився з сільської ради, де його призначили працювати секретарем, та подався в радянську армію. Під час Другої світової війни став свідком нелюдської розправи НКВД над сім’єю і разом з друзями створив підпільну організацію «Спілку вільної української молоді», яка ставила за мету боротьбу за незалежну Україну в будь-який, навіть збройний спосіб. В той час зв’язків з УПА та націоналістичним рухом хлопці не мали, тому діяли самостійно. Коли організація розрослася на декілька міст: Ковель, Львів, Рівне, Новоград Волинський, на Михтодя донесли, за ним почали стежити і в результаті ув’язнили на 25 років сталінських таборів. Після смерті Сталіна строк переглянули і скоротили до 8 років. Після звільнення Михтодь Волинець переїхав на Сибір, до майбутньої дружини Марії Мариняк, з якою познайомився через листування між жіночим та чоловічим таборами ГУЛАГу: дружина відбувала десятирічне ув’язнення як зв’язкова УПА.
В Кемеровській області Михтодь влаштувався на шахті, паралельно закінчив місцевий інститут з відзнакою. Там у подружжя народилося двоє синів. Згодом сім’я повертається в Україну, але невдовзі Волинця знову заарештовують і звинувачують в антирадянській агітації та пропаганді за записи у щоденнику, яких не було. Волинця засуджують на 3 роки та відправляють в Пермський табір.
«В засланні, в ув'язненні, українців було найбільше. Статистики я звісно не вів, але політв'язнів було українців не менше 70%», – розповідає Михтодь Волинець.
Знайомтесь з його історією та діліться нею з друзями.
розгорнути опис
згорнути опис
