«11 місяців каральної психіатрії СРСР» МИХАЙЛО ЯКУБІВСЬКИЙ | ОБЛИЧЧЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ
Михайло Якубівський родом з Вербівки на Житомирщині. Його дід Герасим і прадід Віцько були «розкуркулені», загинули під час голоду 1933 року. Батько Михайло, столяр, за непокору в трудармії був висланий до Сибіру. Мати Домаха 40 років пропрацювала в колгоспі.
Старший на 16 років брат Віталій був студентом факультету журналістики Київського університету і привозив Михайлу рідкісні книги української прози та поезії. Це повпливало на його світогляд ще в шкільному віці. Критичного ставлення до комуністичної системи додало введення радянських військ у Чехословаччину в серпні 1968 року та інформація про роль Леніна у руйнуванні Української Народної Республіки. У 8 класі відмінник Михайло Якубівський написав випускний твір про Тараса Шевченка зі словами: «На землі по якій гарцювала сила козацька, яким панам жито сіють, а самі ходять обідрані, голодні, чорніші чорної землі». Директорка школи звинуватила учня в націоналізмі.
З цього моменту починається його ув’язнення в психіатричних лікарнях. Спочатку це Білоцерківський психдиспансер. Далі київська «Глеваха», де його протримали декілька місяців, завдавши тортур і сфабрикувавши діагноз «шизофренія» з приставкою «переосвидетельствованию не подлежит».
Підробивши медичну довідку, 1970 року вступив на філологічний факультет Київського університету. В гуртожитку разом з друзями читав самвидав, поширював працю «Інтернаціоналізм чи русифікація». У березні 1974 року на факультеті відбулися комсомольські збори, на яких однокурсники і викладачі ошельмували Якубівського за читання праці та за те, що не приховував своїх симпатій до заарештованого дисидента Василя Овсієнка.
Зрештою Якубівського відрахували з університету та виключили з комсомолу. Чоловіку пощастило влаштуватися вантажником на Житомирському льонокомбінаті у нічну зміну. Там співробітники КҐБ запропонували йому інформувати їх про настрої робітників в обмін на поновлення в університеті. Якубівський відмовився, і коли одного дня виходив через прохідну, там його заарештували і відвезли в камеру попереднього ув’язнення, а далі каретою швидкої допомоги «на Гуйву», у третє відділення Житомирської психлікарні.
Щодня впродовж трьох місяців Якубівському кололи сильнодіючі нейролептики, після яких той не міг ні лежати, ні ходити, ні стояти. Катували електрошоком, прив’язували до нарів з буйнохворими, били по голові важкими предметами.
Сукупно з 1968 по 1975 роки Якубівський відбув 11 місяців в застінках психіатричних лікарень. Після київської «Павлівки» він погодився на співпрацю з КҐБ і став агентом з оперативним іменем «Ярослав». Був ним до 1984 року.
У серпні 1993-го, експертна комісія Асоціації психіатрів України визнала Якубівського психічно здоровим.
За період незалежності поет працював журналістом, радником декількох народних депутатів, видав книгу своїх і братових поезій. Сьогодні він мешкає у Києві сам, у вкрай скромних умовах. Має дружину та двох дорослих дітей.
розгорнути опис
згорнути опис
