Неперервність поступу тисячоліттями трималася на тому, що в той час, коли одні держави й цивілізації зазнають колапсу, занепадають і гинуть – в іншому місці інші нації, навпаки, фонтанують амбіціями та ідеями й виявляють нестримну жагу до поступу та експансії в політичній, торговельній чи духовній царинах. Себто запорукою виживання цілого є різноманіття його компонентів! Це жорстокий закон, проте іншого механізму прогресу ніхто не вигадав і неодноразово заявлені наміри створення єдиної всесвітньої цивілізації в разі їхньої реалізації означали б лише, що неминучий колапс "єдиної" став би смертним вироком, який не підлягатиме оскарженню вже для цілого людства.
розгорнути опис
згорнути опис
