У перші пореволюційні роки послідовники Фіделя полюбляли казати, що тепер на Кубі, мовляв, єдиним привілейованим класом є діти. Засади такої політики збережені дотепер. Найменші кубинці отримують від держави гарну шкільну освіту, можливість розвивати свої здібності в розмаїтих гуртках, мандрувати цікавими місцями тощо. Проте, коли молода людина вступає у самостійне життя, виявляється, що ця сама держава диспонує обмеженим числом гідно оплачуваних робочих місць, а простору для самодіяльної ініціативи майже не залишає… У відео використані фото- та кінозйомки автора.
розгорнути опис
згорнути опис
