Не пиши мені – все забудеться,
Все згорить у безжальнім вогні.
Засіріють розбарвлені вулиці
І погаснуть розпалені дні.
Не пиши мені – лист загубиться,
Я не буду читати до дір,
Не розпалять мене і губи ці,
Що ставрують червоним папір.
Не чекай мене – я примарою
Загубився в минулій імлі.
Тільки спогад про мене маревом
То горів, то безжалісно млів.
Не пиши мені давнє датами,
Серце – в’язень колишніх вистав.
Не пиши мені... я ридатиму,
З кожним випитим словом листа...
Артем Луценко / Півкроки, 2015
Відеопоезія
розгорнути опис
згорнути опис
