21 червня 1900 року народилася Катерина Грушевська – талановита дослідниця української минувшини, одна з перших українських етносоціологів, редакторка й упорядниця наукових видань та часописів, помічниця і соратниця відомого історика, голови Української Центральної Ради Михайла Грушевського.
До цієї дати Український інститут національної пам’яті спільно з Bober Film Studio приурочив вихід нового проникливого історичного ролика про Катерину Грушевську. Ролик став продовженням започаткованого Інститутом циклу «Люди епохи».
Ролик створено за сприяння Історико-меморіального музею Михайла Грушевського в Києві та його завідувачки Світлани Панькової.
Завантажити у високій якості цей та інші ролики із серії «Люди епохи» можна тут: https://bit.ly/37TZ9th
Довідково:
Катерина Грушевська народилася 21 червня 1900 року у Львові в родині відомого історика Михайла Грушевського. За станом здоров’я не могла відвідувати гімназію, але отримала системні знання з багатьох галузей науки завдяки рекомендаціям батька та зусиллям мами – відомої педагогині, активної учасниці феміністичного руху в Галичині, засновниці товариства «Руська охоронка» (пізніше – «Українська захоронка»), яке дбало і про дітей, відкриваючи дитячі садочки, і про їхніх матусь, які завдяки цьому отримували нові перспективи. Катерина вільно володіла російською, польською, французькою, англійською, німецькою та норвезькою мовами, цікавилася юриспруденцією, соціологією, міфологією.
Повернувшись у 1924 році з родиною до Києва з еміграції, доклала значних зусиль для розвитку Всеукраїнської Академії наук. Була науковим співробітником Культурно-історичної Комісії та Комісії історичної пісенності Науково-дослідної кафедри Історично-філологічного відділення ВУАН, очолювала Кабінет примітивної культури, стала незмінним редактором часопису «Первісне громадянство і його пережитки на Україні». Її двотомна праця «Українські народні думи» досі лишається одним із найавторитетніших наукових досліджень у цій царині. Після смерті Михайла Грушевського у 1934 році стала упорядником його наукової спадщини, підготувавши до друку 10-й том «Історії України-Руси» та 6-й том «Історії української літератури».
Репресована у 1938 році за звинуваченнями у причетності до діяльності контрреволюційної організації, яка готувала антибільшовицьке повстання, та зв’язках із закордоном. За документами КГБ, померла 30 березня 1943 року в Темлазі, похована в Новосибірську.
Детальніше про життя і долю цієї неординарної дослідниці можна прочитати за посиланням: https://bit.ly/311P77T
розгорнути опис
згорнути опис
