П'єса написана за мотивами збірних коментарів на фейсбуці і тут.
РАДИКАЛЬНИЙ НАЦІОНАЛІЗМ. П’ЄСА НА ОДНУ ДІЮ
Парк у центрі столиці. У парку на лавці сидить гарно вгодований, доглянутий хлопчик і читає. На обкладинці книги назва – «Ведмеже місто». На плитку осипаються каштани.
Повз хлопчика проходить згорблена жінка в червоній спідниці і придуркуватому капелюсі. Погляд жінки затримується на хлопчикові. Вона підходить до нього.
Жінка в капелюсі (лицемірно дружелюбно): а что это ты читаешь?
Хлопчик: мовчить
Жінка в капелюсі: вот у меня с собой томик Булгакова. Ты знаешь, как дядя Булгаков любил наш город?
Хлопчик: мовчить
Жінка в капелюсі: литературу надо читать в оригинале. Давай я тебе вслух почитаю, раз ты бедненький вынужден читать всякую шелупень.
Жінка відкриває томік Булгакова, але не встигає одкрить рот, як до хлопчика підходить пузатий дядя в картатій сорочці.
Дядя: вот ты мальчик вырастешь, купишь себе машинку, да? Вжжж будешь? Да?
Хлопчик: мовчить
Дядя: а вот как ты на своей мове скажешь «карбюратор»? А?
Хлопчик: мовчить
Жінка в капелюсі (цокає язиком): сколько языков знаешь, столько раз ты человек!
Дядя: я вот свой москвич как пять пальцев знаю, вот в пакете аккумулятор на подзарядку несу. (чоловік розгортає чорний пакет Boss, там видніється якась іржа) A как я на мове скажу «аккумулятор»?
Жінка в капелюсі: невозможно!
До розмови прислухається чоловік у шкіряній куртці і сивуватим волоссям зібраним у печальний хвостік.
Чоловік з хвостіком: а слышал ли ты, мальчик, настоящий рок? Чижа, Бутусова, Цоя? Вот вырастешь, захочешь послушать тексты настоящего хеви метала, а твои фашисты-родители не дали тебе такой возможности.
(Чоловік з хвостіком огидно продовжує транслітерувать музичні явища)
Раптом до компанії підлітає жінка на підборах, з тонкими губами.
Жінка на підборах: расступитесь! я врач! Мальчик умственно недоразвитый, он дергает ногой и молчит!
Жінка в капелюсі: вот у меня племянники как только родились сразу идеально говорили и на русском, и на украинском в садике рассказывали презабавнейшие стихи.
Розмову чує вусатий дядько із сорочкою застебнутою під саме горло.
Вусатий дядько: ану дайте пройти, манкурти!
(звертається до хлопчика): хлопче, що ти читаєш якесь «Ведмеже місто»? Ведмеді хай плазують по Сибіру, а ти читай наше! Скіфське! Ану пішли на бойовий гопак!
Жінка на підборах: Мужчина, мальчик умственно отсталый, не трожьте его.
Хлопчик до вусаня: батько казав ні з ким не балакать
Жінка в капелюсі: вот видите, томик Булгакова хотя бы рядом полежал в оригинале и ребенок заговорил!
Раптом до гурту підходить простоволоса дівчина у лляному платті.
Дівчина: Усі мови можуть співіснувати разом! Як у Швейцарії! Русский не равно империя!
Раптом на голову дівчині падає каштан розміром з кулак. Дівчина зомліває. Чоловік у картатій сорочці засинає на сонці.
Жінка на підборах: я врач! видите до чего довели! (вшивається з місця пригоди)
Жінка в капелюсі махає перед обличчям зомлілої томіком Булгакова. Звідти випада десятка. Чоловік із хвостіком кладе її собі в кишеню.
Вусань плює собі під ноги і, бурмочучи прокляття, йде геть.
Дівчина приходить до тями.
Жінка в капелюсі (зітхає): вот так вот мальчик вырастет, влюбится в такую девушку, какой была я, а языка у них общего нет.
Дівчина (марить): любов врятує світ.
Хлопчик налякано супиться.
До гурту підходить чоловік у білій сорочці з морозивом, хлопчиків батько. Дає хлопчику морозиво, бере його за руку. Вони йдуть геть.
Жінка в капелюсі (розпачливо верещить їм услід): сколько языков ты знаешь, сколько раз ты человек!
Чоловік з акумулятором раптом прокидається й автоматично ляскає жінку в капелюсі по морді.
Приходить поліція і всіх штрафує за порушення карантину.
Завіса.
розгорнути опис
згорнути опис
