Вітаю! Відкрито різдвяний ярмарок в Одеському Соборі Святого Апостола Павла євангельсько- християнської церкви. Різдвяний настрій вам у хату!
Центра́льний лютера́нський кафедра́льний собо́р Украї́ни Св. Павла́, також відомий під назвою Оде́ська кі́рха — історична будівля в місті Одеса і головний храм лютеранської громади.
В 19 сторіччі в Одесі існувало компактне поселення німецьких колоністів. Для лютеранської громади міста була побудована лютеранська кірха, освячена у 1827 р. Її автором-будівничим був архітектор Франц Боффо. Церемонія відкриття була проведена 9 жовтня 1827 року. Ця дата вважається датою заснування церкви Святого Павла.
Зростання релігійної громади змусило наприкінці XIX ст. побудувати у 1897 р. нову кірху, що могла прийняти 1.500 вірян. Будівничий — архітектор Герман Шойрембрандт, в Одесі його прізвище вимовляли як Шеврембрандт. Він же залучив до створення проекту Христіана Скведера. Тодішня кірха мала три дзвони. Загальна сума витрат на будівництво становила 110 000 рублів. Церемонія відкриття була проведена в 1897 році. Храм мав розміри: довжина 50 м, ширина 22 м, висота дзвіниці становила 48 м. У той час церква Святого Павла була третьою за величиною лютеранською церквою після Санкт-Петербурга і Москви.
Особливістю церкви було те, що головний вхід був спрямований на північний схід. Традиційно церква орієнтується входом в західному напрямку, апсидною частиною — в східному напрямку.
До 1942 р. кірха була храмом. В повоєнні роки тут розміщали то спортзал, то бібліотеку, то концертну залу.
У 1976 р. будівля постраждала від пожежі. За часів СРСР покинутий храм стояв пусткою і ніяк не використовувався.
Лише за часів незалежності України до зруйнованого храму повернулась релігійна громада. У 1992 році зруйновану будівлю передали Німецької євангелічно-лютеранської церкви України. Було зібрано 6.500.000 євро на відновлення храму.
Тривале байдуже ставлення до будівлі спричинило наскрізні щілини в стінах, повну руйнацію інтер'єру XIX ст., важкі пошкодження підмурків в вівтарній частині. Дослідження будівлі виявило руйнації і спонукало «скоротити» храм при відновленні в цій частині. За умовами відновлення, стіни цієї частини розібрали і, використавши стару цеглу, побудували приміщення для сучасного Німецького культурного центру. Розміщена за історичною кірхою, нова будівля не псує її головного фасаду. Зникли дві невеличкі прибудови, одна з яких була коморою для зберігання вугілля, а інша піччю для опалення будівлі.
З міркувань сейсмобезпеки стіни облаштували залізобетонними палями, а дзвіниця на фасаді — оздоблена стабілізаційним металевим каркасом. Нові двері храму відновили за історичними фото. Відновлювальні і ремонтні роботи тривали п'ять років.
розгорнути опис
згорнути опис
